Мирослав Дочинец - Карби і скарби. Посвіт карпатського світу

Серед зими вода в потоці нараз потепліє – велика студінь паде.

На студінь свиня солому на собі несе.

Файно терен цвіте – довго цвісти морозам.

На дубі жолудь уродив – м’яка зима буде.

Много павуччя – довга осінь і тверда зима.

Красний час на Успіння – красна буде осінь.

Що більше мух, тим довше літо.

Якщо береза рано зазеленіла, буде сухе літо.

Якщо майові хрущі покажуться зарано, чекай сльотаву яр.

Се потверджують і ранні жайворонки, що низько літають.

Слимаки в полі – морозів уже не буде.

Хмарний май – студений юній, рік буде добрий на сіно і плохий на жито.

Весною дощ парить, восени мочить.

Д освід первовидження направду дає знаття, які пояснити тяжко. Та чи й треба?

У лісі залізо іржавіє вдвічі скоріше…

Коли гримить грім, треба покласти камінь на голову хворого…

Коли ведуть коня за собою, не дивляться йому в очи…

Треба остерігатися проковтнути котячу шерсть…

Тим, хто вмер на чужині, пам’ятники слід класти при дорозі…

Блискавка не одна б’є, а в парі…

Якщо при тобі є золота річ, ти спритніший на ноги і руки…

Чекання зістарює очи і їсть серце…

Уночи граду не буває…

У важкі роди треба стрілити біля вуха родильниці…

Найбільші змії народжуються вкупі з блискавицями…

Не можна перебивати людей, які вам лестять…

Раз у році треба побувати там, де не були…

Не можна довіряти тому, хто цілується з розплющеними очима…

Не можна стріляти зі зброї, набитої не тобою…

Вдача пса пізнається по хвосту, коня – по вухах…

Перед загибеллю на мурасі крила виростають…

За очима, як за склом, ще одні очи – головного взору…

Ряснота грибів – до війни…

Віночок м’яти на голові освіжає мозок. Гілочка під подушкою – віщий сон…

Над чужими снами негоже сміятися…

Із землею треба бути ніжним, як із живою істотою…

Готувати їжу слід за своїми рецептами…

Коли говориш неправду, говори коротко…

Випадкових збігів не буває…

Звіра, що був поранений і вижив, тяжко вполювати…

Видихаючи – видихаємо минуле, вдихаючи – вдихаємо – будучне…

Дуже важливо знайти людину-оберіг, яка буде з нами завжди подумки…

Айбо – або, або ж, але.

Ачей – очевидно, мабуть, може.

Бавка – іграшка.

Бажиться – хочеться.

Балій (балійник) – цілитель.

Бервено – колода.

Бердо – западина поміж гір, захаращена камінням і поваленими деревами.

Бескетник – гірська глушина.

Бескидник – розбійник.

Бетяр – сильний, відчайдушний чоловік, гуляка.

Билиця – бувальщина.

Бинда – стрічка.

Біжка – швидко.

Босорканя – відьма.

Бовт – крамниця.

Бовч – водяна вирва.

Боканчі – черевики.

Боржій – швидше.

Бриндак – хрущ.

Бузьок – лелека.

Бундатий – пухнастий.

Бунда – шуба.

Бурчак – струмок.

Бутин – тут: ліс.

Буцматий – повновидий, повнощокий.

Бучник – буковий ліс.

Варішка – ополоник, черпак.

Варош – місто.

Верета – покривало, простирадло, домоткана ковдра, рядно.

Верти – кинути.

Винниця – виноградник.

Вільгий – вологий.

Вістовий – посильний.

В’єдно – вкупі, разом.

Вивірка – білка.

Видіти – бачити.

Виникувати – шукати.

Вишній – верхній.

Ведення – поведінка.

Воздух – повітря.

Воздухи – потік повітря.

Вориння – жердини для огорожі.

Воробаки (воробки) – горобці.

Втворяти – відчиняти.

Вуй (вуйко) – дядько.

Вуйна – тітка.

Вуйош – куртка.

Вурда – різновид сиру з овечого молока.

Габа – хвиля.

Гайник – лісник.

Гайналі – жителі долини.

Галаман – шум.

Гаті – домоткані штани.

Гвинторіз – карабін.

Гвізд – цвях.

Гейби – наче, немов, ніби, як.

Гентеш – різник.