Дмитро Чобіт - Фарисеї, або Неоголошена війна Україні

Природу цього прагнення перед новим 2006 роком озвучив їх колега по бізнесу Віктор Пінчук, який відверто сказав, що коли б держава гарантувала недоторканість його власності він нізащо б не йшов у Верховну Раду. Тобто, теперішні великі бізнесмени, які володіють статками у десятки й сотні мільйонів доларів, йдуть в український парламент задля захисту і примноження свого бізнесу. І не більше. Це є їх справжня об’єднуюча “ідея”. Але це не ідея – це хвороба, якою Верховна Рада заразилася при Кучмі і від якої її треба терміново вилікувати. Однак теперішній список БЮТ свідчить, що у ньому найбільше небезпечних для здоров’я української нації бацил. Виходів тут може бути два.

Перший. Негайне скликання другого етапу VII з‘їзду Всеукраїнського об’єднання “Батьківщина”, переобрання делегатів на міжпартійний з‘їзд, проведення міжпартійного з‘їзду БЮТ і виключення із виборчого списку “Блок Юлії Тимошенко” кандидатів у народні депутати з числа відомих кучмістів, бізнесменів та пройдисвітів.

Другий. Якщо перший варіант у силу якихось причин буде зірвано, тоді закликати виборців не голосувати за “Блок Юлії Тимошенко”, оскільки у своїй переважній більшості він є блоком кучмістів і бізнесменів, яким далекі інтереси української держави та українців.

Я переконаний – один із цих варіантів має бути здійснений обов’язково. Заради України і українського народу.

Юлія Володимирівна Тимошенко аж ніяк не є щирою і відкритою особою – вона завжди щось приховує, замовчує, перекручує. Прикладів – хоч греблю гати.

Взяти хоча б її походження та національність батьків. Чому це приховувати, писати по різному у пресі та книгах? Чому не сказати так як є – прямо і чітко?

Або таке. У прямому ефірі ТРК “Київ” 14 січня 2006 року на запитання ведучого Василя Зими: “Коли Ви вперше вступили в політичну партію?” Юлія Володимирівна відповіла: “В партію “Батьківщина” вже в дорослому віці.” Але ця відповідь є неправдивою, бо Ю.Тимошенко ще раніше була одним з найактивніших членів “Громади”: вона займала посаду першого заступника голови партії Павла Лазаренка і навіть очолювала тіньовий уряд цієї політичної сили.

Таких речей Юлія Володимирівна не могла забути. То навіщо ж говорити неправду? На мою думку, Ю.Тимошенко спробувала замовчати цей факт, щоб через нього бува не вийшли на більш резонансне: коли у Павла Івановича Лазаренка розпочалися неприємності і він вимушений був залишити Україну, Юлія Володимирівна Тимошенко разом із Олександром Валентиновичем Турчиновим та деякими іншими громадівцями кинули шефа та створили у 1999 році нову партію – “Батьківщина”, яка на відміну від опозиційної до режиму Кучми “Громади” задекларувала йому повну підтримку.

Але ведучий був наполегливим і перепитав: “А в Комуністичній партії Ви не були?”.

А ось відповідь Ю.Тимошенко: “Так, комсомолкою була”.

Знову неясно – якщо взяти до уваги ствердне “так”, то виходить, що Ю.Тимошенко була членом КПРС. Але коли повірити словам: “Комсомолкою була”, то виходить, що ніби й ні. Але виникає запитання: цілком доросла людина (на час розвалу СРСР Ю.В.Тимошенко виповнився 31 рік), не знає різниці між членством у КПРС і ВЛКСМ? Зрештою, членство в КПРС аж ніяк не може служити надто великим гріхом.

У цій же програмі на запитання: “Ваше перше офіційне місце роботи?” Юлія Володимирівна відповіла: “Це було військове підприємство в Дніпропетровську, яке відносилося до Міністерства оборони”. Може й так, але довідники подають першим місцем роботи Юлії Володимирівни Дніпропетровський машинобудівний завод ім.В.Леніна, на якому вона працювала інженером-економістом з 1984 до 1988 року і звідти перейшла у 1989 році у бізнес.

Вкрай нещирими є і такі слова Ю.Тимошенко, сказані 14 січня 2006 року у прямому ефірі ТРК “Київ”: “ Коли приходить великий капітал в політику, він абсолютно не може зупинитися заробляти. І тоді нема бюджету, тоді нема заробітних плат, тоді нема нічого, що дає людям нормально жити. Не може великий капітал одночасно бути владою в Україні ”.

Виявляється, що Юлія Володимирівна чудово знає наслідки діяльності великого капіталу у політиці. Я цілком погоджуюся із цими словами, але хочу запитати: “Якщо лідер БЮТ так добре розуміє цю проблему, то чому в очолюваному нею списку так багато бізнесменів? У першій сотні їх аж 38! І це незаперечний і не спростований факт. Звідси напрошується висновок: Ю.Тимошенко людям говорить одне, а насправді чинить навпаки. Невже сподівається на те, що ніхто не співставить елементарне, не порівняє слово і діло? Аби так говорити і діяти, потрібно бути… Як ви, шановні читачі, думаєте?

Читать дальше