Олександр Ротаєнко - То хто ж Вона така (Юлія Тимошенко)?

Згадайте, шановні читачі, приміром, стіл свого робочого кабінету, або ж інше місця, де вам доводиться проводити значну частину свого часу? Правда ж, там немає макета домовини чи зображення сатани? Натомість є якісь милі вашому серцю речі: іконки, сувеніри, іграшки, фотографії рідних тощо? Час від часу, пробігаючи поглядом по цих, здавалося б, дрібничках, ми, по суті, стимулюємо власну уяву до бажаних для нашого єства думок, і тим самим покращуємо власний душевний настрій та, зрештою, робимо цей Світ добрішим.

Стороння нам людина, завваживши сотворений нами «мікросвіт», може зробити чимало висновків і про наші уподобання, і про нас самих. Саме так і вчинив журналіст Мустафа Найєм, якому довелось побувати в декількох кімнатах «орендованого» Юлією Тимошенко маєтку. Він не лишень описав власні враження від інтер’єру й бібліотеки робочого кабінету екс-прем'єр-міністра злиденної країни, а й люб’язно надав нам можливість побачити помпезну розкіш, яка буквально оповиває лідера «партії європейського типу» :

Як висококласному журналісту, М.Найєму, напевне, відомо, що в народі кажуть: «Краще один раз побачити, ніж сто разів почути» . Тому він звернув нашу увагу не лише на те, що «з "родзинок" бібліотеки Тимошенко - її містична складова», а й навіть на такий гідний аналізу витвір невідомих меблярів, як скринька для паперів. Мустафа описав її такими словами: « На столі у екс-прем'єрки - скринька для паперів із якимсь рогатим чудовиськом». Ось ВОНО:

Звісна річ, до того історичного інтерв’ю лідер партії «Батьківщина» готувалася найсерйознішим чином. «Опозиціонерка» знала, що багато хто в Україні та за її межами аналізуватиме кожну дрібничку її «мікросвіту». Тому Юлія Володимирівна прибрала зі столу все зайве. Натомість, скриньку, яку увінчує голова казна-якого козлика, залишила. Напевне, таку річ зручно брати в руку, і, ймовірно, цей «шедевр» викликає у неї якісь емоції? А от які саме - нікому не відомо. Правди ВОНА, здається, не каже ніколи. Тому ми самотужки спробуємо здогадатись, про що ж Юлія Тимошенко думає, споглядаючи те «рогате чудовисько», і чи відіграє воно якусь роль у розробці нею подальших «планів порятунку» України? А заодно ми припіднімемо завісу над деякими таємницями лідерки «демократичної опозиції».

Отже, передусім зважмо на те, що з огляду на убогий стан українського села ми вимушені відкинути як малоймовірний фактор безмежної любові Юлії Тимошенко до домашніх тварин. Адже любов передбачає дбайливу турботу, а не знищення, як це чинив щодо АПК очолюваний нею уряд.

Неприязнь до всіляких «рогатих чудовиськ» мусила б бути притаманною Юлії Тимошенко ще з часів «помаранчевої революції». Пригадуєте, який вереск зчинили майбутні завсідники сцени Майдану, коли Янукович сказав: «Я верю, что сильных и здоровых людей намного больше, чем этих козлов, которые нам мешают жить!» ? (На жаль, Федорович не персоналізував, кого ж саме тоді він мав на увазі? Але час довів, що дехто з тих осіб, які під час нашої «помаранчевої революції» зі сцени Майдану не злазили, гідні такого прізвиська). І ось тобі на! Виявляється, що саме одна-єдина голова якогось козла удостоїлась честі прикрашати домашні пенати Юлії Тимошенко?!

«Рогаті чудовиська» також ваблять і найдавнішого та чи не єдиного істинного соратника лідера партії «Батьківщина» Олександра Турчинова. У контексті нашого дослідження цей пан нам цікавий ось чим: із творів Олександра Валентиновича випливає висновок, що він є одержимим кар’єризмом. Зрештою, цієї манії він і не соромиться, і не приховує. « З одного боку, я розумів, що відрізняюся від свині не лише тим, що ношу піджак і краватку. Але з іншого, мене тягнуло «до корита», - вже у зрілому віці писав цей соратник Тимошенко.

А якось по молодості комісару комсомольського оперативного загону Турчинову довелось мати справу із кількома однолітками, які були напідпитку. Він зі страху так на них рявкнув, що хлопці злякались того командирського голосу - і передумали його бити. В одній зі своїх книг цю банальну ситуацію Турчинов велично назвав «Бой со страхом» !

Також відомо, що він до гикавки боїться випасти із владної обойми, а несамовита боротьба за «корито влади» стала для нього ледь не єдиним сенсом життя. Краще за самого Турчинова про його головну фобію не скаже ніхто. Тому автор процитує цього екс-голову СБУ: