Дмитро Чобіт - Нарцис, або штрихи до політичного портрету Віктора Медведчука

Якщо брати за великим рахунком, то жодна спецслужба світу не обходиться без таємних співробітників, але в жодній країні, серед жодного народу вони чомусь ніколи не користувалися повагою.

Батько Віктора Медведчука помер 13 березня 1981-го, мати - 15 січня 1980 року. Обоє поховані в селі Борова Фастівського району Київської області. Але їх поховання відбулися у різних боках цвинтаря, хоча біля огородженої могили матері, яка померла першою, ще й тепер достатньо місця для кількох поховань. Ця обставина не узгоджується із загальноприйнятими українськими народними традиціями і є досить загадковою. На прямокутних надмогильних плитах Володимира Нестеровича і Фаїни Григорівни Медведчуків відсутні хрести та їх зображення.

Дружина Віктора Медведчука Наталія Георгіївна (дівоче прізвище Гаврилюк), 1952 року народження, працює адвокатом у колегії адвокатів Печерського району міста Києва. В автобіографічній довідці В.Медведчук наголошує, що вона українка, хоча національність батьків не вказує.

Згідно з паспортними даними Віктор Володимирович Медведчук - українець.

Донька Ірина, 1982 року народження, з 1995 року проживає і вчиться у Швейцарії, вільно володіє трьома мовами.

Старший брат по матері Володимир Гулько в радянські часи працював офіціантом в одному із столичних ресторанів, проживав по вул. Тампере у Києві.

Молодший брат Сергій Володимирович Медведчук очолює Державну податкову адміністрацію у Львівській області - цю посаду він обійняв після того, як брат Віктор став заступником голови Верховної Ради України. Сергій Медведчук - член Аграрної партії України, однак ця обставина аж ніяк не перешкоджає йому розбудовувати СДПУ(о) - у Львівській області податківці майже поголовне вступили у цю структуру. Львівська преса навіть писала про практику примусового залучення керівників підприємств, барів, ресторанів до членства в СДПУ(о) саме працівниками ДПА.

Релігійну приналежність Віктор Медведчук ніде не вказує. На запитання журналіста: "Що для Вас Бог?" - відповів: "То складне запитання для мене… себе називаю віруючим-початківцем". Це було сказано у січні 2001 року. [5] [5] Медведчук про Медведчука // Політика і культура. - 2001. - №1. - С.20.

Я себе вважаю людиною порядною і добросовісною.

Віктор Медведчук [6] [6] Факты. - 2000. - 28 квітня. - с.4.

Безперечно, що тривалий досвід співпраці з правоохоронцями та незбориме прагнення до кар'єри сприяли тому, що Віктор Медведчук під час навчання на другому курсі юридичного факультету Київського держуніверситету став командиром комсомольського оперативного загону добровільної народної дружини Ленінського райкому комсомолу столиці.

На цій службі з Віктором Володимировичем трапилася вкрай негарна кримінальна історія, яку він старанно (вже протягом п'яти років своєї політичної діяльності) обходить мовчанкою. І хоча ця історія сталася тоді, коли В.Медведчуку було неповних двадцять років, вона мала місце в його біографії, а тому й повинна стати доступною і відомою широкому загалу.

Як свідчать матеріали кримінальної справи №15-100, яку вела прокуратура міста Києва, 8 листопада 1973 року о 18 годині 50 хвилин (під час відзначення чергової річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції) Віктор Володимирович Медведчук -командир ДНД Ленінського райкому ЛКСМУ столиці - разом з Ігорем Дмитровичем Яковенком - комісаром загону ДНД юридичного факультету університету та їхнім колегою Сергієм Володимировичем Авраменком проходили по Хрещатику. Йдучи повз телефон-автомат, В.Медведчук із товаришами почули лайку з вуст двох молодих хлопців. Це були неповнолітні Єфремов і Кричак. За свідченнями В.Медведчука і його приятелів, дружинники підійшли до юнаків, представилися і запропонували пройти у штаб ДНД, який знаходився на другому поверсі будинку №23 по вулиці Хрещатик. Однак Єфремов втік, а Кричака затримали і повели в парадний під'їзд. Підходячи до будинку, А.Кричак вказав на відсутність відповідної таблички і відмовився входити в темний під'їзд. Далі процитуємо матеріали кримінальної справи:

"З показів Кричака видно, що Медведчук, Яковенко і Авраменко, втягнувши його в парадний, почали його бити руками і ногами. Він знаходився в правому кутку коло дверей, правою частиною тіла до стіни, закривши руками обличчя. Удари йому приходилися в ліву незахищену частину тіла. Потім йому було завдано два удари по голові, від чого він впав. В подальшому, як показав Кричак, Медведчук витягнув з кишені пістолет і, погрожуючи ним, вимагав піднятися, з голови на обличчя текла кров. Він також показав, що його били ще раз, коли він намагався втекти".