Дмитро Чобіт - Нарцис, або штрихи до політичного портрету Віктора Медведчука

А закінчується дисертація взагалі на півслові, при незавершеній думці і висновку не лише до сказаного, а й до самої дисертації. Ось перед вами, шановний читачу, останні речення наукової дисертації В.Медведчука на здобуття вченого ступеня кандидата юридичних наук:

"Глава місцевої адміністрації надає необхідну допомогу органам місцевого самоврядування і здійснює контроль за законністю їх діяльності. У разі встановлення порушення законності у роботі органу місцевого самоврядування, голова районної (обласної) адміністрації звертається до суду з заявою про відміну протизаконних дій органу місцевого самоврядування".

Процитоване закінчення кандидатської роботи Віктора Володимировича Медведчука на здобуття ним наукового ступеня кандидата юридичних наук є не чим іншим, як колонаукового демагогією, бо тут дисертант у довільній формі лишень переказав зміст окремих положень статті 6 Закону України "Про представника президента України" від 5 березня 1992 року. У цьому переконається кожен, хто порівняє тексти дисертації і закону. У законі написано більш чітко. Очевидно, В.Медведчук вирішив не цитувати його, а просто переказати, щоб не звинуватили у плагіаті. Лише поміняв терміни "представник президента", як було у законі, на "глава адміністрації", як записано у Конституції. Але скажіть на милість: яка тут наука? Щоб у 1996 році видати як наукову розробку запозичений із закону 1992 року текст! До того ж закон цей на час захисту кандидатської дисертації В.Медведчуком вже два роки як не діяв. І за таку мазню в Україні присвоюють ще й наукові ступені? Куди ж дивиться ВАК? І, повторимося, що ж це за наука?

У "дисертації" В.Медведчука відсутні посилання на ґрунтовні наукові розробки з піднятої проблеми. Список використаної літератури і публікацій загальною кількістю всього 106 одиниць складений з неприпустимими у науковій праці порушеннями вимог бібліографічного опису. У жодній назві навіть не зазначено видавництва, не кажучи про редактора, наукову установу, яка випустила працю; ніде не вказано кількості сторінок. Ось деякі буквальні описи праць із кандидатської дисертації В.Медведчука, яка зберігається у відділі дисертацій Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського.

69. Політологія. Львів. 1993.

73. Політологічні читання. 1992, №№1,2.

74. Політична думка. 1993, №1.

75. Политическая мисль. 1994, №2.

90. Складові демократії. К., 1993.

Що це за "Політологія": монографія, збірник чи періодичне видання - неясно. Хто її автори, редактор, відповідальний за випуск - невідомо. Судячи із вказівки на числа видань, можна здогадатися, що це журнали. Але як науковець може посилатися на весь журнал? Посилаються завжди на конкретну публікацію із вказівкою конкретного автора та зазначенням сторінок. Невже такі прописні істини не знає той, хто прагне стати кандидатом і навіть доктором наук?

Так, як складено список використаної літератури В.Медведчуком, жоден науковець складати просто не може, це неприпустимо навіть в студентській дипломній роботі.

Кандидатська дисертація В.Медведчука написана на примітивному і низькому рівні. Якщо її писав сам Віктор Володимирович, то робив він це вкрай непрофесійно і бездарно. Якщо дисертацію писав хтось інший, а таке теж можливе, то діяв поспіхом і вкрай недбало, розраховуючи на те, що, крім опонентів із числа своїх друзів, її ніхто читати не буде.

Думаю, що з цього короткого переліку публікацій справжні науковці зрозуміють, з ким мають справу. Бібліографічний опис літератури і друкованих праць не витримує жодної критики, а сама дисертація не тягне навіть на дипломну роботу випускника університету.

Через рік В.В.Медведчук вже захистив докторську дисертацію на тему "Сучасна українська національна ідея і актуальні питання державотворення". Захист відбувся 19 листопада 1997 року у знайомих стінах Академії внутрішніх справ України. Офіційними опонентами виступили доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАН України В.Д.Сіренко, доктор юридичних наук, професор Є.В.Назаренко і доктор юридичних наук, професор Ю.М.Тодина.

Сама докторська дисертація в Національній бібліотеці України імені В.І.Вернадського відсутня, хоча там зберігаються і мають зберігатися всі дисертації, які захищалися в Україні, починаючи з 1951 року. Чому вона відсутня, є загадкою і для самих працівників бібліотеки. За їх словами, у бібліотеці це другий випадок, коли відсутня докторська дисертація. Перший трапився з Дмитром Володимировичем Табачником, теж народним депутатом України, колишнім главою адміністрації президента Л.Кучми, теж полковником у запасі. Все майже так, як і у В.Медведчука.