Дмитро Чобіт - Нарцис, або штрихи до політичного портрету Віктора Медведчука

Через відсутність дисертації довелося користуватися її авторефератом. "По темі дисертації, - зазначено в авторефераті, - автором опубліковано у 1997 році монографічне дослідження "Сучасна українська національна ідея і питання державотворення" обсягом 9,24 друкованих аркушів… Загальний обсяг опублікованих праць по темі дисертації становить понад 40 др. арк.".

40 друкованих аркушів - це майже тисяча стандартних сторінок машинопису. Де вони взялися в В.Медведчука протягом одного року? Рік перед тим, на попередньому захисті кандидатської дисертації він представив всього п'ять благеньких публікацій по кілька сторінок, а тут цілих три томи! В.Медведчук зазначив, що у 1997 році опублікував монографічне дослідження "Сучасна українська національна ідея і питання державотворення" обсягом 9,24 друкованих аркушів. А де ж решта? Відповіді в авторефераті немає. Мабуть, написано в розрахунку нате, що ніхто недодивиться. Мовляв, кому воно потрібно?

Що стосується монографії про національну ідею, то вона бездарна по суті, а виклад національної ідеї у ній є не чим іншим, як нісенітницею.

Щоб захистити дисертацію потрібно присвятити їй частину свого життя - це незаперечна істина. Але приклад В.Медведчука свідчить, що для цього взагалі нічого не потрібно присвячувати.

Тепер скороспеченого доктора юридичних наук В.В.Медведчука запрошують бути офіційним опонентом на захистах дисертацій у сфері юридичних наук; він фігурує як автор, співавтор у ряді публікацій, його ім'я як редактора красується у кількох солідних виданнях.

У 2000 році редакція журналу "Адвокат" видала книгу: "Судові промови адвокатів України", головним редактором якої значиться доктор юридичних наук В.В.Медведчук. До збірки увійшли 32 промови адвокатів України за період 40-х - початку 90-х років. І жодної промови самого Віктора Володимировича Медведчука. А жаль: міг би туди подати свої промови на процесах Юрія Литвина і Василя Стуса. Згодились би для історії адвокатури та юридичної науки України.

Віктор Володимирович Медведчук вирізняється рідкісним прагненням самозвеличення та манією до усіляких звань, нагород і посад.

У вересні 1990 року було створено Спілку адвокатів України. На голову С пілки пропонували кандидатуру відомого київського адвоката Олександра Нечипоренка, тодішнього народного депутата України від М.Києва, але він від посади відмовився, мотивуючи це великою зайнятістю у парламенті. У зв'язку з його відмовою активність проявили кілька осіб і запропонували кандидатуру Віктора Медведчука. На цей час у середовищі юристів він був нічим не примітною особою: як адвокат не виграв жодного резонансного процесу, як юрист не написав жодної поважної статті, як громадянин не зробив жодного гідного суспільного вчинку.

Про саму Спілку адвокатів та її завдання самі адвокати тоді не мали чіткого уявлення, тож і не стали дискутувати і обрали головою Віктора Медведчука, тим більше, що на його підтримку виступив і сам О.Нечипоренко. Так Віктор Володимирович Медведчук став головою Спілки адвокатів України і членом правління Спілки адвокатів СРСР. Посада винесла нашого героя на український і всесоюзний рівень та сприяла його подальшому суспільному злету.

Сам В.Медведчук приділив новоствореній організації немало часу та уваги і добився значних успіхів в її популяризації. Особливу роль у цьому плані відіграла друга річниця створення Спілки, яку відзначали майже на загальноукраїнському рівні. До цього ювілею правління спілки 7 травня 1992 року порушило перед президентом України Леонідом Кравчуком клопотання про присвоєння почесного звання "Заслужений юрист України" кільком адвокатам, серед яких на першому місці названо Віктора Володимировича Медведчука. І вже 19 серпня 1992 року президент України Л.Кравчук своїм указом присвоїв В.Медведчуку почесне звання "Заслужений юрист України" з формулюванням "за заслуги у зміцненні законності, захисті прав та законних інтересів громадян". Що це були за "заслуги", залишається великою загадкою. Невже натяк на "захист прав" політв'язнів Юрія Литвина і Василя Стуса? Чи, може, тоді про ці процеси у відділі нагород адміністрації президента України ще не знали? Швидше всього, що так.

Як би там не було, але очевидно одне - почесне звання Заслужений юрист України" В.Медведчук отримав разом з групою юристів, до якої входили голова і заступники голови Спілки адвокатів України, на честь річниці створення самої Спілки, тобто не за якісь конкретні заслуги, а завдяки посаді, яку на той час обіймав.