Омелян Нестайко - Великі міфи імперії

Після трагічних подій, пов'язаних з ніконовськими церковними реформами, несподівано виявилося, що народні маси в основному байдуже ставляться до релігії. У церквах поводяться неналежним чином: не зберігають тиші, голосно говорять. У часи Петра І церква стала державною структурою, їй в першу чергу належала головна роль у піднесенні народного благочестя. У липні 1742 року вийшов сенатський указ про призначення спеціальних людей з відставних обер- і унтер-офіцерів для нагляду за прихожанами під час богослужіння. Порушників штрафували і прізвища записували у шнурові книги, які зберігалися у священика. [119] [119] Папков А.А. Упадок православного прихода (XVIII-XIX века). - М., 1899. - С.47. Діяльність відставників була неуспішною, тому у вересні 1765 року сенатським указом їхні обов'язки перекладено на поліцію. Поліція стежила, щоб усі, незалежно від звання і чину, віком від семи років один раз на рік йшли до сповіді і причастя. Тих, хто ухилявся від цього обов'язку, карали штрафами, а хто не мав грошей, виконував безоплатні «казенные и полицейские работы». З метою забезпечення присутності населення на богослужіннях, особливо у свята, дозволялось поліції насильно заганяти їх до церкви. [120] [120] Папков А.А. Упадок православного прихода (XVIII-XIX века). - М., 1899. - С.53. А також заборонялося займатися у свята польовими роботами.

В інструкції «сотскому с товарищи» від грудня 1774 року сказано, щоб стежити не тільки за відвідуванням прихожанами церкви, але й щоб усі обов'язково ходили до сповіді. [121] [121] Папков А.А. Упадок православного прихода (XVIII-XIX века). - М., 1899. - С.53. Примусова сповідь, а також обов'язок священиків у певних випадках порушувати таємницю сповіді (конкретно: доносити владі) - негативно впливала на взаємодовіру та повагу у стосунках між громадою і священиком.

Церква не мала належного впливу на мораль суспільства. Ось приклад. У Московщині був звичай митися у бані разом чоловікам і жінкам. Церква виступала проти такого звичаю, та й владі також це не подобалося. У грудні 1743 року сенат прийняв рішення, «щоб у торгових (публічних. - Авт. ) лазнях було заборонено чоловічій і жіночій статі разом паритися». [122] [122] Богданов И. Праздник тела и души // Родина. - М., 2000. - №4. - С.45. Пройшло майже двадцять років, однак нічого не змінилося. У 1760 році було підтверджено заборону «ходити в торгові лазні чоловічій і жіночій статі разом». Ф.Х.Вебер, перебуваючи при дворі Петра І як резидент Брауншвейг-Люнебурзького двора, так описує петербурзьку лазню: «Зі здивуванням бачиш, що не тільки чоловіки в своєму відділенні, але й дівиці, й жінки у своєму по 30, 50 і більше бігають без усякого сорому і совісті так, як сотворив їх Бог, і не тільки не ховаються від сторонніх людей, які прогулюються там, але ще хизуються своєю нескромністю». [123] [123] Богданов И. Праздник тела и души // Родина. - М., 2000. - №4. - С.45.

У XIX столітті також нічого не змінилося. Відомий французький письменник А.Дюма застав це видовище під час свого перебування в Росії, і воно йому зовсім не сподобалось. У романі «Учитель фехтування» він передав так свої враження від петербурзької лазні: «Уявіть собі людей триста - чоловіків, жінок і дітей, зовсім голих, які б'ють один одного віниками. Шум, гамір, крики. Сорому у них найменшого: чоловіки миють жінок, жінки - чоловіків… Хвилин через десять я поскаржився на духоту і утік, обурений тією неморальністю, яка тут, в Петербурзі, вважається настільки природною, що про неї навіть не говорять». [124] [124] Богданов И. Праздник тела и души // Родина. - М., 2000. - №4. - С.47. Як бачимо, християнська мораль не могла побороти племінної культури, яка виникла ще в доісторичний період.

Чогось подібного не знала Україна. Існували певні відхилення від норм християнської моралі, але вони не переступали меж звичайної людської гріховності. І тут можемо зробити певні висновки про те, що християнство підходить не до кожного типу духовності. Деякими народами християнство було сприйняте доволі поверхнево і уподібнювалося до капелюха, що налізав на очі, закриваючи навколишній світ, його красу, або тримався на чубку голови і злітав при найменшому подуві несприятливих вітрів історії.

Християнська цивілізація у кожному народі пов'язується із народними обрядами і звичаями. Не можна уявити собі Різдва в Україні без колядок, колядників, вертепу. Східні області України святкували Різдво Христове всупереч протидіям партійних органів аж до найбільшої національної трагедії - Голодомору 1932-1933 років.