Омелян Нестайко - Великі міфи імперії

Елітарний поет Блок (1880-1921) сам стане жертвою умов, породжених революцією, а саме від голоду. Росія, котра була найбільшою за територією державою світу з невичерпними природними і людськими ресурсами, з величезним економічним потенціалом, для поета - якась країна, загублена у ворожому світі, поглинута безкінечними просторами:

"За снегами, лесами, степями

Твоего мне не видно лица.

Только ль страшный простор пред очами,

Непонятная ширь без конца?"

Не бачить він в Росії ні світової імперії, ні Третього Риму, не бачить ні "найхристиянішого і богоносного народу":

"Утопая в глубоком сугробе,

Я на утлые санки сажусь.

Не в богатом покоишься гробе

Ты, убогая финская Русь!" [115] [115] Блок А. Собрание сочинений: В 6 т. - М.: Изд-во Правда, 1971. - Т.3. - С.170.

Не має Блок для цієї "убогої фінської Русі", де "Чудь начудила, да Меря намерила гатей, дорог да столбов верстовых…" добрих вістей. Він бачить її не на ложі, усипаному пелюстками троянд, а в домовині (гробу) свою бідну фінську Русь. Це метаморфоза, але наскільки знакова! В тому ключі вимальовується йому апокаліптична візія майбутнього,

"… когда свирепый гунн

В карманах трупов будет шарить,

Жечь города, и в церковь гнать табун". [116] [116] Блок А. Собрание сочинений: В 6 т. - М.: Изд-во Правда, 1971. - Т.3. - С.165.

Вірш написаний, як попередження для Заходу, якщо він не прийме умов миру і спробує задушити революцію. В своєму щоденнику від 11.01.1918 року висловив такі наївні думки: "… якщо знищите нашу революцію, значить ви уже не арійці більше, і ми щиро відчинимо ворота на Схід… і на вас проллється Схід… Ми варвари? Добре же. Ми і покажемо вам, що таке варвари…" [117] [117] Блок А. Собрание сочинений: В 6 т. - М.: Изд-во Правда, 1971. - Т.3. - С.246. I показали. Тільки не треба було чекати гунів з далеких земель. Вони виявилися в самій російській державі, тут же під боком.

Останній з трагічних провидців Вєлімір Хлєбніков належав до групи модних у дореволюційні часи поетів-модерністів і знали його в літературних колах Петербурга не тільки як поета, але й людину з дуже оригінальними поглядами на поезію і світ. Крім неабиякого поетичного таланту мав беззаперечний дар передбачення, що видно з "Відозви до слов'ян" його авторства, вивішеної в Петербурзькому університеті. В ній, а це був 1908 рік, Хлєбніков передбачив світову війну. Він прагнув розробити науковий метод передбачення. Хлєбніков опрацював таку методику, де на основі математичних розрахунків можна було обчислити дати доленосних подій для держави. Користуючись нею, він передбачив що в 1917 році відбудеться "падіння держави" і "падіння свобод" під натиском зі Сходу або зі Заходу". [118] [118] Дуганов Р.В. Велимир Хлебников: Природа творчества. М.: Советский писатель, 1990. - С.54. Відтворити цю методику на основі його фрагментарних записів виявилося неможливим.

Країна, де бушували, як у пекельному казані, недобрі пристрасті, не могла сподіватися кращої долі. І до сьогоднішнього дня майбутнє Росії немов в тумані. Як той, що падає, ловить конвульсійно за поли сусідів, щоб втриматися на ногах, Росія притягує до себе тих, що найближче, але це вже не шлях до порятунку. Необхідно щось кардинально міняти.

З наведеного вище тексту видно, що свідомий чи менш свідомий страх перед значною частиною свого народу був повсякчас присутній у керівних владних структурах. Ціла низка рішень у внутрішній політиці уряду, незрозумілих для Заходу, випливала з цього гнітючого почуття.

Приблизно у той час, коли патріарх Нікон проводив церковні реформи, в західній Європі народні маси і частина духовенства піднялися на боротьбу з офіційною церквою. Це був моральний бунт, зумовлений відходом Католицької церкви від засад раннього християнства, котра погрузла в самозадоволенні, розкошах, схиляючись до багатих, забуваючи про бідних, знедолених. Протестантський рух, бо в історії він відомий під цією назвою, змусив Католицьку церкву очиститися від справедливих докорів і звернутися до глибин Христової науки. В боротьбу за оновлення церкви були втягнуті найширші верстви населення західноєвропейських країн. І тут бачимо глибокі цивілізаційні відмінності у ставленні до справ релігії між Європою і Московщиною. Коли в Європі боротьба йшла між церковною ієрархією і суспільством із принципових питань, то в Московщині - про несуттєві справи обрядності, а то й в обороні помилок, допущеними малоосвіченими переписувачами.