Юрген Граф - Міф про голокост

Також і в інших таборах переважна більшість жертв припадає на кінець війни. Зокрема, у Дахау із січня по квітень 1945 р. померло 15 389 чоловік, а в за весь попередній час війни — 12 060.

Трагічне становище в таборах стало неминучим наслідком катастрофи Німеччини — і воно не мало нічого спільного із планомірним геноцидом, чого не скажеш про бомбову війну союзників проти мирного населення Німеччини (і Японії). В одному Дрездені було вбито 250 тис. чол., тобто за одну ніч там страчено у 8 разів більше людей, ніж у Дахау за всю війну, і при цьому — найжахливішим чином.

Жиди, без сумніву, вмирали і за межами КТ. В гетто у Лодзі з осені 1939 р. до осені 1944 р. померло, відповідно до жидівських джерел, 43411 чоловік. У варшавському гетто до початку повстання (навесні 1943 р.) було зареєстровано 26 950 смертей. Частина людей, певна річ, померли природною смертю, але більшість — унаслідок воєнних дій і евакуації.

Підсумок: жиди важко постраждали під час Другої світової війни, вони понесли чималі людські втрати. Однак не буває воєн, де не страждають, не гинуть люди. У Дрездені 250 тис. чоловік протягом однієї ночі загинули в страшних муках — згоріли, були поховані під руїнами; у Ленінграді сотні тисяч росіян померли від голоду; 180 тис. чоловік загинуло під час придушення Варшавського повстання. Важко страждали не лише ув’язнені КТ, але й росіяни, і німецькі солдати на фронтах. Тож, чи насправді страждання жидів неабияк перевершують у відсотковому відношенні втрати інших народів? Відповіддю на ці питання ми тепер і займемося.

Якщо розповсюджувані ортодоксальними істориками протягом десятиліть заяви та обчислення розглянути під збільшувальним склом, то можна виявити, що там панує жахлива плутанина, і що офіційна версія постійно міняється — як у романі Джорджа Оруелла "1984". От кілька показових фактів.

А. Число жертв Освенціму

В найбільшому КТ, улаштованому НС, померло:

— 9 млн. чол., відп. до фільму "Nuit de Brouillard" (Ніч і туман);

— 8 млн. чол., відп. до опублікованого в 1945 р. повідомлення французького Відомства з вивчення військових злочинів;

— 7 млн. чол., відп. до свідчення ув'язненого Рафаїла Фейдельсона;

— 6 млн. жидів., згідно з даними жидівського видавця Тіберія Кремера;

— 5 млн. чол., з них 4,5 млн. жидів, згідно з "Le Monde" від 20 квітня 1978 р.;

— 4 млн. чол., відп. до Нюрнберзького трибуналу;

— 3,5 млн. отруєних газом, з них 95 % були жиди ("багато" інших померли з інших причин), відп. до думки кінорежисера Клода Ланцмана;

— 3,5 млн. чол., з них 2,5 млн. були отруєні газом тільки до 1 грудня 1943 р., відп. до визнання першого коменданта Освенціму Рудольфа Хесса;

— 2,5 млн. чол., відп. до свідчення ув'язненого Рудольфа Врби;

— 2–3 млн. убитих жидів і тисячі нежидів, відп. до визнання есесівця Перрі Броуда;

— 1,5–3,5 млн. жидів отруєно тільки між квітнем 1942 р. і квітнем 1944 р., відп. до заяви ізраїльського "експерта з голокосту" Ієгуди Бауера, зробленої в 1982 р.;

— 2 млн. отруєних газом жидів, відп. до свідчення Люсі Давидович;

— 1,6 млн. чол., з них 1352980 жидів, відп. до заяви Ієгуди Бауера, зробленої в 1989 р.;

— 1,5 млн. чол., відп. до заяви польського уряду, зробленої в 1995 р.;

— близько 1,25 млн. чол., з них 1 млн. жидів, відп. до заяви Рауля Хільберга;

— 1–1,5 млн. чол., відп. до заяви Ж.-К.Прессака, зробленої в 1989 р.;

— 800–900 тис. чол., відп. до жидівського історика Геральда Рейтлінга;

— 775–800 тис. чол., з них 630 тис. отруєних газом жидів, відп. до заяви Ж.-К.Прессака, зробленої в 1993 р.;

— 670–710 тис. чол., з них 470–550 тис. отруєних газом жидів, відп. до заяви Ж.-К.Прессака, зробленої в 1994 р.

Як бачимо, число жертв із роками поступово, але відчутно скорочується. Втім, загальне число жертв "голокосту" в 5–6 млн. від цього ніяк не коливається. З цих 5–6 млн. можна вилучати сотні тисяч, навіть мільйони — вони залишаться все тими ж. Така математика "голокосту"!

На які ж документи, на які розкопки масових поховань спираються голокостники, скорочуючи число жертв? Ні на які! Всі наведені вище цифри є чистою вигадкою, без будь-якої причетності до документованої реальності табору Освенцім. За розрахунками ревізіоністів, там померло близько 150 тис. жидів (Форіссон) або 160–170 тис. (Маттоньо); з них отруєних газом — нуль. Епідемії, у першу чергу сипняк, були головною причиною такої жахаюче високої смертності.

На Нюрнберзькому процесі совєтською стороною стверджувалося, що з жиру вбитих німці робили мило. Ця вульгарна, страшна казка регулярно, протягом десятиліть спливає у світовій пресі, подібно до чудовиська озера Лох-Несс. З поетичним натхненням вона була прикрашена Симоном Візенталем: