Юрген Граф - Міф про голокост

Про те, як за допомогою дива Елі уник "вогню", ми повідаємо пізніше.

є) пара

У грудні 1945 р. на Нюрнберзькому процесі до протоколу записали наступне:

"Усі жертви (у Треблінці) повинні були зняти одяг і взуття, які негайно забирали. Потім жертв — спочатку жінок і дітей — заганяли до камери смерті… Битком набиту камеру герметично закривали і до неї пускали гарячу пару… Відповідно до повідомлень, що надійшли, у Треблінці було вбито багато сотень тисяч жидів".

ж) удушення через відкачування повітря з камери

Про цей метод, що нібито застосовувався у Треблінці, повідомляє совєтський жид Васілій Гроссман.

з) негашене вапно

Відповідно до показань Яна Карського, жидів у Бельзеці знищували в такий спосіб:

"Підлогу вагона (набитого жидами) посипали товстим шаром білого порошку. Це було негашене вапно. Будь-хто знає, що відбувається, коли на нього попадає вода. Потрапляючи на тіло, вапно повільно з'їдає його до кісток… Уже згущалися сутінки, коли 45 вагонів (я лічив їх особисто) заповнилися. Потяг був наповнений людською плоттю, яка терзалася, гойдалася й дико голосила, немов проклята".

і) людський млин

Зовсім інше про знищення жидів у Бельзеці повідомляє д-р філософії Стефан Шенде:

"Людський млин (Menschenmuhle) мав приблизно 7 км у діаметрі… Переповнені жидами потяги йшли в тунель і попадали в розташоване під землею місце страти… Роздягнених догола жидів заводили у гігантські зали, в яких за один раз уміщалося кілька тисяч чоловік.

Зали мали металеву підлогу, що могла опускатися. Підлога в цих залах разом із багатьма тисячами жидів опускалася в розташовані під нею басейни, доки ті, хто стояв на залізних пластинах, не погружалися цілком під воду. Коли всі жиди, котрі стояли на металевих пластинах, були вже по стегна у воді, у воду пускали електричний струм. Через кілька митей всі жиди, тисячами, були мертві. Тоді металева підлога піднімалася нагору.

На ній лежали трупи вбитих. Знову вмикали струм, і металева підлога розжарювалась добіла, перетворювалась на крематорій — доки всі трупи на ній не перероблялися в попіл… Кожний потяг привозив від 3 до 5 тис., а подеколи й більше жидів. Траплялися дні, коли гілкою на Бельзець прямувало по 20 і більше таких потягів. Сучасна техніка при нацистському режимі справляла свій тріумф. Проблема, як знищити мільйони людей, була вирішена".

к) затоплення

Відповідно до повідомлення ізраїльського "експерта з голокосту" Ієгуди Бауера, румуни в Одесі більшу частину з 144 тис. жидів втопили. Про цей метод вбивства повідомляло також підпільне агентство друку у Варшавському гетто, оповідаючи про Бабин Яр: "У Києві не залишилося живим жодного жида після того, як німці все жидівське населення Києва скинули у Дніпро".

л) хлористий газ, конвеєрний розстріл, окріп, кислоти

Стверджують, що за допомогою цих засобів убивали в Треблінці.

Про всі ці історії сучасні прихильники "голокосту" не хочуть нічого знати, натомість свого часу всі вони були підтверджені "свідками, що заслуговують довіри," — як це нині відбувається з ГК, сумніватися в існуванні яких, однак, заборонено законом у цілому ряді країн вільного західного демократичного світу.

Після того, як камери з гарячою парою, млини, вагони з вапном і т. п. були успішно замінені на ГК, серед істориків десятиліттями триває ворушня довкола питання, де ГК були розташовані.

а) перша фаза

Кожний, або майже кожний КТ мав одну й більше ГК, — так стверджувалося в перші післявоєнні роки. На Нюрнберзькому процесі табірний лікар Дахау дав таке свідчення: "ГК були готові в 1944 р. і д-р Рашер запропонував мені випробувати їх на перших жертвах. З 8–9 персон, посаджених до камери, троє подавали ознаки життя, інші були мертві. Їхні очі були червоні, а обличчя розпухлі".

Наочний опис ГК у Бухенвальді дає свідок, "що заслуговує довіри" — очевидець Чарльз Хаутер:

“Швидке проведення знищення вимагало спеціальної техніки. Деякі особливо прискіпливо сконструйовані камери мали колони із прозорого матеріалу, в яких утворювався газ, який потім виходив назовні крізь стінки. Інші були простіші, але всі вони виглядали чудово. Можна було легко зрозуміти, що будували їх із задоволенням і вони були давно заплановані — тому вражали всіма естетичними достоїнствами. Вони були частиною табору, сконструйованою з особливою любов'ю”.

Табірний лікар Персі Трейт у Равенсбрюці засвідчив: "Згадую, що багато польок були вбиті пострілом у потилицю. Але оскільки ці розстріли відбувалися бурхливо і залишалася небезпека, що під вогонь потраплять також і живі — я подбав, щоб спосіб убивства був пристойним. І це були ГК".