Юрген Граф - Міф про голокост

Зовсім однозначно характер німецької політики відносно жидів проглядається з меморандуму, підписаного чиновником міністерства закордонних справ Мартіном Лютером 21 серпня 1942 р.: "На підставі наведеної вказівки фюрера (про виселення жидів) почата евакуація жидів з Німеччини. Це стосується рівною мірою і жидівських громадян інших країн… Число висланих у такий спосіб на схід жидів недостатнє, щоб задовольнити наявну потребу в робочій силі. Начальник Управління держбезпеки дав указівку… МЗС просити уряд Словаччини надати 20 тис. молодих дужих словацьких жидів для відправки на схід".

Як доказ знищення жидів у літературі з голокосту часто наводяться документи, у яких є слово із префіксом "sonder" (особливий) — "особливий захід", "особливе поводження" і т. д. Такі поняття могли, напевне, застосовуватися й до страт, але тут потрібно розбиратися конкретно.

Так, Прессак у другій своїй книзі пише, що поняття "особлива акція" використовувалося в Освенцімі для політичного дослідження причин страйку робітників у таборі — отже, у таборі знищення страйкували! Далі Прессак цитує наказ СС про "особливі заходи" щодо поліпшення санітарного стану в таборі Біркенау. Отже, "особливі заходи" були там спрямовані на подовження життя, а не на його скорочення.

Лист про льох для умертвіння газом.

Мабуть у кожному творі про голокост міститься вказівка на лист, який керівник будівельного управління в Освенцімі Бішоф послав 29 січня 1943 р. своєму шефові в Берліні Каммлеру. Там є таке місце:

"Крематорій II, на будівництво якого були кинуті всі сили, незважаючи на величезні труднощі й холодну погоду, готовий… Залізобетонне перекриття для трупів через холоди поки що не поставлено. Але це несуттєво, оскільки тут можна користуватися підвалом для фумігації".

(Слово "Vergasung" має низку значень: газифікація, газоутворення, карбюрація, фумігація, тобто окурювання у випадку боротьби з комахами. Останнім значенням у словнику вказане — умертвіння газом).

Цим, передбаченим будівельним планом "підвал 1 для трупів" у крематорії II, прихильники теорії винищення вважають тільки ГК. "Підвал 2 для трупів" виконував у такому випадку функцію приміщення, де роздягалися приречені на смерть.

Пояснення, які до останнього часу давали цьому листу ревізіоністи, не переконливі (що там, наприклад, зберігали циклон-Б). Вирішити це питання вдалося авторові разом з Карло Маттоньо в 1995 р. у Москві. У крематорії ІІ планувався пристрій для проведення дезінфекції. Тоді, наприкінці 1942 р. — на початку 1943 р., в Освенцімі з особою силою лютував тиф, і розвантажувальних камер не вистачало. Легко зрозуміти, що в такому випадку під розвантажувальні камери були пристосовані приміщення рудиментарної вентиляції, а це й був підвал для трупів у крематорії.

Ми припускали, що існувало чимало документації щодо камери дезінфекції в крематорії II, але Совєти відібрали її при перегляді папок, оскільки вона суперечила офіційно прийнятій версії. Документи, знайдені нами в архіві, залишилися в такому випадку через недогляд цензорів. Ми ще повернемося до цього.

Тому, кого хвилює проблема "голокосту", можна настійно порадити відвідати Освенцім. Йому негайно ж впадуть в очі різного роду нісенітниці: за вікнами вітрин височіють гори жіночого волосся "що належали убитим газом"; всі вони в основному попелястого кольору і неабияк нагадують льон або коноплі.

Гори взуття мають доводити масові вбивства, хоча доводять вони лише те, що їх хтось тут зібрав. Найбільше вражають до абсурдності малі приміщення, в яких нібито було вбито і спалено, на думку "істориків", чи то 9 млн., чи то 470 тис. чоловік.

Прихильники теорії знищення вказують на наступні приміщення, що використовувалися для отруєння газом:

— зала для трупів у крематорії основного табору;

— два перебудовані у ГК селянські будинки в 3 км від основного табору;

— так званий "льох для трупів" у крематоріях II і III;

— кілька приміщень без назви в крематоріях IV і V.

У ГК основного табору (згідно з Прессаком) на початку 1942 р. було знищено близько 10 тис. чоловік. З весни 1942 р. до весни 1943 р. убивства проводилися в селянських будинках і в бункерах 1 і 2. З весни 1943 р. газом вбивали в крематоріях Біркенау, крематорій II — головне місце вбивства в Третьому Рейху.

Як ми вже говорили, підтвердити все це нічим — немає жодного документа, жодного фактичного доказу. Тому, як останній тріумф прихильників теорії знищення, залишаються свідки. У нашій книзі "Освенцім. Свідчення виконавців і очевидців голокосту" ми розглянули 30 головних показів свідків. Таку роботу вже кілька десятиліть тому назад повинна була проробити гільдія офіційних істориків, але — ні, вони надають це робити ревізіоністам.