Василь Яременко - Україна в лещатах сіонізму

Якщо В. Ющенко навіть не кандидат у президенти, а вже вимагає посадити українського професора (і зовсім не політика, а літературознавця), то, гадаю, це не додасть йому на виборах кількох мільйонів голосів: орієнтуватися треба на свій народ, а не на сіоністських злочинців. Хочеться керувати під мудрим керівництвом Хабаду? Але окрики на кшталт: "Твоє місце, професоре, біля параші!" честі претендентові на президента не додають. І під'їхати до президентського крісла на коні, купленому Рабиновичем, — це і сором, і чергова ілюзія "претендента на папаху".

4. Зі сказаного випливає і четверта брехня-наклеп п. Стріхи: "І в цьому сенсі (начебто я посприяв своїми статтями тим "із середовища світового єврейства", хто паразитує і заробляє на антисемітизмі. — В. Я.) одним із провідних агентів сіонізму в Україні можна було б назвати саме професора Яременка, який дав стільки поживи для торжества ненависної йому ідейної концепції (а заодно — вбиває відчутні клинці в середовище опозиціонерів)". Дуже дешеві спекуляції, але, очевидно, прибуткові.

Думаю, Рабинович із Піховшеком, Малинковичем і всіма, хто ніжними голосочками "віщає" з телеекрана цинічну гидоту проти опозиції, вам, п. Стріхо, аплодують. Але ваші "єврейські штучки" не пройдуть:

По-перше, якщо йти за Стріхою, щоб не підігравати тим, "із світового єврейства" (Боже, яка толерантність і делікатність!), то не треба про сіоністську сваволю в Україні говорити взагалі, слід табуювати тему. А по-друге, що ця "ідейна концепція" мені ненависна? Чи не сіонізм раптом? Так, я писав, і не раз, що підтримую сіонізм як єврейський патріотизм і бажання розбудувати свою державу, але в Ізраїлі, а не в Україні. А сіонізм як расизм, що прагне світового панування і для досягнення цього не гребує жодними засобами, мені справді ненависний, думаю, як і кожній порядній людині.

Оце й усе, пане Максиме, ви викрили себе як ідеолога сіонізму, спритного захисника його представників в Україні.

Є й особисте: ви вдаєтеся до недозволеного. Хто вам дав право на поважному зібранні поширювати про мене і мою сім'ю брехливі від початку й до кінця вигадки? Це підлість до шостого коліна, і я залишаю за собою джентельменське право на адекватну відповідь при зібранні української публіки. Або публічно вибачайтеся, щоб я не домагався цього через суд…

У Рішенні іменем України суддя І.Саприкіна записала: "Крім того, в статті говориться про нібито існуюче вороже ставлення євреїв до християн і заклики до їх знищення, що, на думку позивачів, не відповідає дійсності і спрямовано на розпалювання релігійної ворожнечі" (с. З Рішення). У цьому суддівському тексті словами "про нібито існуюче вороже ставлення євреїв до християн" уже стверджено, що такого ставлення в апологетичних книжках юдаїзму нема. Так вирішила суддя Саприкіна. І допустила черговий "ляп", не розрізняючи "релігійної" і "міжрелігійної" ворожнечі.

У Рішенні ваше свідчення про це подано в такій редакції: "Допитаний у судовому засіданні свідок Йонто Хайшнум пояснив суду, що в основному релігійному законі євреїв Торі ніколи не було закликів до насильства або якихось протиправних дій до громадян іншої віри, крім язичників. Відносно християн в Торі не могло бути ніяких посилань хоча б з тих причин, що іудейська віра на декілька тисячоліть древніша за християнську, а книжки, на яких основана іудейська віра, з часів заснування не змінювались". Щоправда, я Тори у своїх статтях не цитував. Я про одне — ви про інше. А про Талмуд суддя Саприкіна так подає Ваше свідчення: "Що стосується Талмуду, це є багатотомний збірник висловлювань єврейських мудреців, викладених в дискусійному вигляді, тобто на одну і ту ж проблему може бути викладено декілька точок зору з різним направленням, а тому висмикування окремих висловів є провокаційним" (себто як і окремих висловів із моїх статей?). У Рішення навіть записано рекомендації, як нам можна засвоїти Талмуд: "Для того щоб зрозуміти цю мудрість необхідно знати не лише мову, якою ця мудрість викладена, а й мати дуже глибокі пізнання в сфері єврейської релігії, філософії, світорозуміння тощо. Перекладів Талмуду на російську чи українську мову не існує, оскільки зробити такий переклад на даний час практично неможливо (чому? — В. Я.). Зараз відбуваються лише деякі спроби такого перекладу" (отже, можливо? — В. Я.)

Наведу зразки мудрості з Талмуду, взяті мною до статті: "Жидівський народ є єдиний вибраний Богом, а всі інші народи варті презирства і ненависті. Маєтки всіх народів належать жидівському народові, тож він має право відібрати в них те майно" (Чожен Гамішпат, 348). Із цієї ж книги Талмуду: "Жид не зобов'язаний додержуватися моралі щодо гоїв. Жид може порушити мораль, якщо це корисно йому або жидам взагалі". Наявність книги "Чожен Гамішпат" у Талмуді ви не заперечили. Зачитані в суді пояснення єврейської релігійної громади Києва заперечили наявність у Талмуді книги "Мудіш Талшот", але я на неї й не покликався. Однієї цитати із книги "Бава Кама" (Анегабга) громада "не знайшла", отже, й не заперечила.