Ричард Харвуд - Чи дійсно загинули шість мільйонів?

У 1938 p. правляча хозарська кліка руками НКВД знищила 35 тисяч чоловік командного складу своєї армії, і це свідчить про те, що військової сили Німеччини вона серйозно не сприймала, а боялася насправді військових-гоїв та своїх політичних конкурентів. На час приходу націонал-соціалістів до влади німецька армія «нараховувала всього лише 100 тисяч чоловік і не мала ні авіації, ні танків, а малочисельний по кількости кораблів флот взагалі не витримував ніякого порівняння з флотами інших країн» (Д.С'юард, с 198). Навесні 1938 року Німеччина мала 28 дивізій, в той час як лише у чехів їх було 34, до того ж «потужні машинобудівні заводи «Шкода» в достатку постачали свої війська зброєю» (Д-С'юард, с.210).

На час приходу до влади Гітлера хозари вже добре зрозуміли, що захоплення влади ще не гарантує довгострокового панування, а світова жидівська держава може існувати лише при умові, що хозарів у ній буде не один-два відсотка, а значно більше. Отже, необхідно роздмухувати війни між «гоями», щоб вони вбивали один одного як можна більше. «Ми підштовхнемо християн до воєн, експлуатуючи ЇХ гордість та їх безглуздість. Вони вбиватимуть одні других і звільнятимуть місце для наших людей» (3 промови рабина Райхгорнаі 1869 р.).

За одностайним свідченням націонал-соціалістів, Німеччина почала готуватися до війни з хозарською Московією на початку 1941 р. За твердженням самих комуністів, ця підготовка почалася на півроку раніше, влітку 1940 p. [13, с. 30–31]. Нехай і так. Але теж саме джерело подає, що хозари-комуністи приступили до безпосередньої підготовки до війни, тобто до завоювання Європи і здійснення планів світової в жидівської революції, з самого початку 1938 р., а планували, отже, ще раніше, коли ні Німеччина, ні будь-яка інша країна загрози не становила! «На протязі трьох з половиною передвоєнних років виробничі потужности оборонної промисловости істотно зросли, що дозволило, наприклад, за цей час збільшити кількість артилерійських гармат… в Червоній Армії більше ніжу півтора рази, а кількість бойових літаків подвоїти… На початок війни виробничі потужности совєцької авіаційної та танкової промисловости у півтора рази перевищили потужности відповідних галузей промисловости фашистської Німеччини… за три з половиною передвоєнних роки Військово-Морський Флот СССР поповнився 265 новими бойовими кораблями… виробничі потужности промисловости боєприпасів в 1941р. перевищили у три з лишком рази рівень 1940 р.» [13, с. 36, 37].

«Серійне виробництво важких танків (типу KB, — Б.Б.) почалося в 1940 р., коли в Німеччині важких танків взагалі не виробляли. Жодна країна у світі, крім СССР, не мала на той час таких літаків, як наш знаменитий ИЛ-2, що був прийнятий на озброєння армії в кінці 1939 p.» [13, с.39]. «…війська західних прикордонних військових округів мали всього (!) 1475 танків KB та Т-34 (які до самого закінчення війни не мали аналогів у світі, — Б.Б.), 1540 бойових літаків нової конструкції» [13, с.41]. Кількість подібних цитат можна значно примножити. В той же час виробництво озброєння Німеччиною «до 1941 р. не досягло рівня часів Першої світової війни» [4, с.247]. «Фактично більшість вироблених у Німеччині танків залишалися легкими, і до 1944 p. найдієвішою машиною залишався 16-тонний Хетцер» [4, с.250].

Безумовно, Гітлер про все це знав, тому напад на Московію 22 червня 1941 р. з боку націонал-соціалістів був актом відчаю. На лаву підсудних мали сісти керівники хозарської Московії, але горе переможеним!

За підготовку та початок Другої світової війни повну відповідальність несуть жиди-хозари.

Тепер стають зрозумілими масові вбивства («чистка») та ізоляція у концтаборах значної частини визначних діячів в 1937–1938 pp. У такий спосіб жиди-хозари намагалися звільнитися від ненадійних, з їхнього погляду, «гоїв» та своїх товаріщей і убезпечити тил у планованій ними світовій війні. Крім того, в'язні-раби концтаборів розробляли і постачали дешеву сировину для прискореної індустріалізації імперії.

Навесні 1939 р. Англія та Франція заявляють, що напад Німеччини на Польщу означав оголошення їм війни. Те саме могли б заявити і хозари Московії, особливо зважаючи на пакт 1935 р. між нею та Францією. Безумовно, це б зупинило Гітлера, бо воювати з усім світом на два фронта Німеччина не могла. Але жидам та комуністам не мир був потрібен. Навпаки, вони були зацікавлені у тому, щоб ослабити Європу, втягнувши ЇЇ у велику війну.

Одразу після заяви Англії та Франції московські хозари розпочали переговори з Німеччиною з метою укладення договору про дружбу, співпрацю та розподіл Європи і підписали його 23 серпня 1939 р., даючи їй гарантію про ненапад та підштовхуючи до війни. 1 вересня Німеччина нападає на Польщу, через два тижні те ж робить Московія і скуповує Західну Україну та Західну Білорусь, потім загарбує і Прибалтійські країни, нападає на Фінляндію. Територіальні придбання Московії за вересень 1939 р. — березень 1940 р. удвічі перевищують придбання Німеччини з часу приходу фашистів до влади і по березень 1940р.