Ричард Харвуд - Чи дійсно загинули шість мільйонів?

Отже, війну готували жиди-більшовики задовго до приходу націонал-соціалістів до влади у Німеччини. Але не лише вони.

Після приходу Гітлера до влади жиди були обмежені у правах. Це дало можливість німцям за три-чотири роки відродити економіку й вилізти із затяжної економічної кризи. Німці могли вільно працювати на себе, а не на жидів-спекулянтів. Створився небезпечний прецедент, що загрожував пануванню жидів в інших країнах. 3 точки зору світового жида «заразу» треба було задушити в зародку. Він не міг допустити обмеження своїх шахрайських прав, готував Німеччині війну, і ні для кого це не було секретом. Ненависть хозарів до вільної Німеччини була такою нестримною і неприхованою, що навіть світові жидівські організації в 30-х роках багаторазово оголошували їй війну: «5 вересня 1939 р. Хаїм Вейцман, один із сіоністських лідерів, оголосив Німеччині війну від імені усіх жидів світу, заявивши, що жиди будуть боротися на підтримку Великобританії і що Жидівське Агенство готове прийняти негайні заходи по використанню жидівських людських ресурсів, а також інші дії. А до цього, починаючи з 1933 р., різні жидівські організації та агенства шість разів оголошували світу, що вони знаходяться у стані війни з Німеччиною». I, безумовно, хозари штовхали на війну з Німеччиною держави, уряди яких вони контролювали. Все відбувалося у відповідности з настановами «Протоколів»: «На кожну дію противника ми повинні мати змогу відповісти війною з сусідами тієї держави, яка посміла б робити нам спротив; коли б однак і ці сусіди наважилися колективно стати супроти нас, тоді ми мусимо зробити опір Світовою війною» (ч.7). (До речі, цими ж настановами хозари послуговуються у наш час, особливо на Близькому Сході. Тому вони становлять величезну загрозу спалаху Третьої світової, тепер уже атомної війни. Священний обов'язок християнських народів — допомогти арабам визволити Палестину й очистити її від кривавих хозарів).

Та обставина, що війну готували жиди-хозари, і що більшовизм є синонімом жидовізму, не було великим секретом в 30-х роках (але стало секретом після війни). В 1936–1941 pp. наміри жидів-більшовиків та міжнародного фінансового жидівства задушити незалежну націонал-соціалістичну Німеччину співпали.

У доповіді в Рейхстазі 30 січня 1939 р. Гітлер говорив: «Якщо жидівські міжнародні фінансисти доможуться успіху в нацьковуванні народів у ще одній світовій війні, то наслідком буде не більшовизація планети, тобто перемога жидівства, але знищення жидівської раси у Європі!» [4, с.218]. На жаль, хозари, як призвідці війни, у якій загинуло 60 млн. людей, не були знищені, а лише порозбігалися.

Керівництво Німеччини не могло ігнорувати війну, що на неї «невідворотно наближалася». Успішним міг бути лише активний, наступальний захист. Вичікування або пасивний захист був рівнозначний поразці, бо у гонці озброєнь час працював проти Німеччини»: «У нас немає вибору. Ми маємо діяти», сказав Гітлер своїм генералам у серпні 1939 p. [4, с.213]. Не дивно, що у майбутній війні Німеччина ставила Дві мети: завоювання територій противника та знищення на них максизму-жидовізму. Та ось уже 50 років в усіх підручниках з історії згадується лише перше і скромно опускається друге. Але воно є більш важливим, бо ідея світової війни-революції, що виношувалася хозарами, несла в собі страшну загрозу винищення багатьох народів Європи. На прикладі Руси-України, де за 20 років жиди вимордували 20 млн. населення, знищили найвизначніші пам'ятки культури та релігії, народи світу могли бачити, яку загрозу для цивілізації становить жидовізм. «Перемога марксистської ідеї означав повне знищення противників… Більшовизація Німеччини буде означати повне знищення всієї християнсько-західної культури», писав Гітлер [4, с.42].

Військова потуга Німеччини до кінця 1939 р. була значно меншою, ніж Англії, Франції чи Московії. Усі ці країни, маючи на меті свої власні інтереси, про які вони в документах не писали, підтримували Гітлера і сприяли зростанню могутлости Німеччини. Англія та Франція бачили в ній заслін проти хозарської Московії та світової революції. Тому вони так легко здали німцям чеські Судети. Московія за допомогою Німеччини мріяла розпочати чергову європейську чи світову бійню, щоб у відповідности з настановами «Протоколів» (які документом не вважаються і «серйозними» істориками не розглядаються) мати можливість завершити Велику жидівську революцію. Адже ж почалася вона і досягла успіху на одній шостій частині земної кулі саме під час і завдяки Першій світовій війні.