Ричард Харвуд - Чи дійсно загинули шість мільйонів?

«Недалекозора політика компартії полегшила задачу Гітлера. Дотримуючись вказівок із Москви, комуністи відмовились від створення Народного фронту у спілці з соціал-демократами, а їх власні штурмовики у шкіряних куртках увесь час ув'язувались у вуличні зіткнення з загонами СА, все більше лякаючи обивателя комуністичною загрозою» (Десмонд С'юард, с.104).

Як наслідок, до влади були приведені націонал-соціалісти, які пересаджали до в'язниць керівників соціал-демократичної та комуністичної партій, рядові члени цих партій перейшли до націонал-соціалістів, а хозари почали розбігатись. Р.Гароді дає таку довідку: з 2,5 млн. жидів, які з 1938 по 1943 роки втекли із Західної Європи, майже два мільйона переїхали у свою Московсько-хозарську імперію.

Більшість дослідників пише, що всі країни Європи у той час боялися Гітлера і Німеччину. Це є вигакою і фальсифікацією, спрямованими на те, щоб прикрити справжні наміри правлячих класів та урядів найбільших і найпотужніших країн Європи того часу і зняти з них відповідальність за підготовку та розв'язування Другої світової війни, зваливши все на Гітлера. Мистецтво політиків полягає у приховувані своїх справжніх намірів. Але мистецтво дослідників полягає в тому, щоб їх розкрити.

Характеризуючи А.Гітлера, Ян Кершоу пише: «Він привів Німеччину, Європу і взагалі увесь світ до безпрецендентної руйнівної війни» [4, с.9]; «У Другій світовій війні він, на загальну думку, найбільш винен» [4, с.10]. Таких поглядів дотримуються майже всі історики. Вони або лукавлять, або погано знають історію та потужні ідеологічні течії 20 ст., у що важко повірити.

Світова революція, тобто світова війна за активної участи комуністичних партій капіталістичних країн, планувалася більшовиками як продовження жидо-більшовицької революції 1917 р., коли Гітлер був невідомим капралом, а активна підготовка до неї розпочалася в 20-х — початку 30-х років, коли Гітлер був маловідомим політиком. Для кого це секрет і чому дослідники Другої світової війни обходять цю найважливішу її причину? Чи не тому, що вимріювали і готували її жиди? А ота «загальна думка» зовсім не загальна, це думка західної преси, тобто жидів, які нав'язують її всьому світу, щоб вивезти жидоту з-під відповідальности за розв'язування цієї катастрофи.

В 1933 р., одразу після приходу фашистів до влади, головною турботою Гітлера було «як можна швидше підготувати країну до світової війни, що насувалася й здавалася невідворотною» [4, с.178]. Хто ж насував цю невідворотну війну? Ніяк не фашиста, бо в той час Німеччина була зруйнована, мала (за Версальським договором) не більше 100 тисяч війська, їй заборонялося мати й виробляти літаки танки, військові кораблі. Головним напрямком у політиці був мирний шлях розвитку… військова слабкість Німеччини та її дипломатична ізоляція не залишали альтернативи подібній стратеги» [4, с.173]. Ми ніколи не чули звинувачень про планування світової війни також у бік Англії чи Франції. Світову війну готували хозари, що керували Московською імперією та контролювали уряд США. Жиди, що жили у Німеччині, за допомогою штурмових загонів компартії, які нараховували кілька сот тисяч чоловік, мали ударити німецькому народу у спину. Боротьбу німецьких фашистів, яких підтримувало 92 відсотка населення, із комуністами треба розглядати як перший превентивний захід по зміцненню опору Німеччини жидівській агресії, яка «насувалася й здавалася невідворотною». Лише в 1936 р. був прийнятий план, який передбачав «необхідність досягти на протязі чотирьох років повної готовности збройних сил та економіки Німеччини» [4, с.183]. Сама назва союзу між Японією та Німеччиною, «Антикомінтернівський пакт», укладеного між ними 1936 р., свідчить, що обидві держави намагалися стримати жидо-більшовицьку агресію. 3 огляду на всі ці обставини звинувачувати Німеччину та Гітлера підготовці та розв'язуванні Другої світової війни просто абсурдно.

Якщо в 1933 р. світова війна «насувалася і здавалася невідворотною», то що ж говорити про 1939 рік? Жидо-більшовицький уряд повним ходом вів підготовку до інтервенції в Європу, яка мала розпочатися в липні 1941 року.

Інформацію про майбутню війну П.Судоплатов отримував з перших рук, від кремлівського керівництва, а не з чуток. Ось що він пише: «весною 1938 р. війна здавалась невідворотною» [2, с.32]. «Уже після Пакту Молотова-Рібентропа, в 1939 р., Волльвебер отримав наказ продовжувати підготовку диверсій в невідворотній війні з Гітлером» [2, с.33]. Ну і союзнички! «Троцький мав бути зліквідований на протязі року, перш ніж спалахне неминуча війна» (березень 1939 р.) [2, с.77].