Исраэль Шамир - Єрусалимський синдром

КПП, армія, ШАБАК — це залишиться з нами назавжди, до кінця. Чи є вихід? Є, але він зі сфери фантастики: дати рівні права гоям. Дати їм право голосу, зовсім як євреям. Дати їм право пересування, зовсім як євреям. Дати їм право на власність, зовсім як євреям. Зрештою гої одного разу дали рівні права євреям на свою голову. І тоді зникнуть проблеми. Не потрібно буде об'їзних шосе. Хоче єврей жити в Хевроні — ну і нехай. Хоче палестинець жити в Тель-Авіві — на здоров'я. І армія спільна, і парламент один, і країна одна. Хочеш — молися Христу, хочеш — Ієгові, хочеш — Аллахові, а то й просто не молися. Раєм не станемо, але жити стане приємніше.

З'явився шанс для цього. У межах так званої «алії з СНД» ізраїльськими громадянами стали сотні тисяч колишніх радянських людей, слабко пов'язаних з іудаїзмом. Це не секрет і не прорахунок. Ці люди були імпортовані з благословення «Натіву», ідеологічно витриманого спецвідділу ізраїльської розвідки, санкціонованого на вищому рівні. Ізраїльська влада йшла дорогою, торованою ще вавилонянами й ассирійцями, — вигнання місцевого населення, що вросло корінням в рідні гори, і імпорт переселенців, позбавлених місцевих зв'язків і амбіцій, поневолі лояльних до влади. Тому в країну було привезені тисячі українців, росіян, таїландців, румунів і китайців.

Адже чистокровні ашкеназькі євреї — нащадки першопоселенців — згідні працювати тільки на керівних посадах або в сфері оборони і безпеки. Важко тримати країну на адвокатах, офіцерах розвідки, фахівцях з реклами. Отут і знадобилися нові іммігранти. Згодом вони зрозуміють, якщо ще не зрозуміли, що їм і їхнім дітям закрито шлях нагору. Єврейське релігійне право вважає дітей від змішаних шлюбів дітьми повій, з безліччю обмежень. Більш точно — єврейське право не визнає взагалі шлюбу з гоєм, тому що в гоїв, за Талмудом, немає ані шлюбу, ані майна, ані душі, як у тварин. На минулих виборах нутряне розуміння цього факту штовхнуло багатьох вихідців з Росії голосувати за антиклерикальні партії.

Але, правду кажучи, наші «харедім» (ортодокси) — нешкідлива група населення. Цей релікт, що залишився на узбіччі, стиснувся б до скромних розмірів, якби до них не висували вимоги сіоністські влади залишатися на багато років у єшивах під страхом мобілізації до армії. Ортодоксам з їхніми багатодітними родинами все одно належиться допомога держави, і в цьому немає нічого поганого. Один політ нашого славного літака F-16 з вантажем бомб до Лівану коштує більше, ніж уся допомога самотнім матерям і багатодітним родинам.

Несіоністські релігійні євреї приїхали до Святої землі раніше від сіоністів (серед них був і прапрадід автора цієї статті) і стали самі жертвою сіоністської концепції. Так, їхні будинки в Хевроні та Єрусалимі було конфісковано й передано сіоністам-поселенцям. Їх ліпше не пригноблювати, не гнати до армії й дати потроху вийти з гетто, коли вони цього самі захочуть. За усього неприйняття талмудичних законів — а вони, по-моєму, належать до найчорнішого різновиду людиноненависницького клерикалізму — я вважаю, що ортодокси-«харедім» мають право жити за ними у Єрусалимі і Бней-Браку, як вони живуть у Брукліні, Парижі і Києві. Інша справа — іудаїзм слід позбавити всіх привілеїв. Так само я підтримав би право єврея жити серед палестинців — будь то в Хевроні, Яффі, Наблусі, Ариелі чи останньому селі, але без привілеїв, на рівних правах — так, як живуть євреї серед усіх народів світу від Москви і Нью-Йорка до Дамаска і Каїра.

Перетворення Палестини/Ізраїлю на нормальну країну можливе в межах єдиної і неподільної Палестини. Але навряд чи це відбудеться без чергової військової поразки.

Привид ходить по планеті, привид обранства євреїв. Ця примара спантеличує людей. У гострій формі набуває вигляду клінічного божевілля, і тоді вона називається «ієрусалимський синдром». Людина відчуває себе Месією, заявляє про це біля Стіни плачу, і його швидко відвозять розторопні санітари уздовж Садів Сахарова до божевільні «Кфар Шауль». Є і менш очевидні, але більш вірулентні форми. Людина живе, працює, але пише в газету «Вести» статтю про те, що не можна, мовляв, рівняти гоя і єврея. На цю форму душевної хвороби страждає значна частина ізраїльського населення. Недуга дозволяє ведучому ізраїльського телебачення говорити, що єврейську дитину «убивають (нірцах) мерзенні убивці», а гойська «умирає (не-хераг) у зіткненні з армією». Вона дозволяє обурюватися вибухом автобуса в Хедері і захоплюватися бомбуванням Гази. Вона дозволяє ховати російських алімів (іммігрантів) за муром цвинтаря і відбирати поля і гаї в палестинців. Хвороба ця дійшла до того пункту, коли в нас з нею залишилася тільки одна розбіжність, і то щодо земельного питання. Або вона нас поховає, або ми її.