Не варто переказувати детально зміст цих видань, але варто розуміти: відколи луснув СРСР, відтоді російське політичне керівництво провадить у життя осяжний план підривної діяльності проти всіх колишніх республік СРСР. Ця діяльність ведеться кількома напрямками. В галузі економіки маємо нафтогазовий шантаж, монопольне завищення цін на енерґоносії 59, поступове встановлення контролю над інфраструктурою та важливими промисловими підприємствами з використанням механізму приватизації та інших засобів проникнення в нашу економіку. Робиться все можливе для перехоплення зовнішніх ринків, для відвертання від України іноземної допомоги, а також для паплюження виробів української промисловості (згадаємо теревені навколо українських танків). В галузі політики — внутрішня дестабілізація з використанням російського та запроданського населення як п’ятої колони. Згадаємо Придністров’я, де ця політика здобула перемогу. Згадаємо Крим, де спроба створити кримську армію та повторити придністровський досвід, вчинена Мєшковим та ген. Кузнєцовим, зазнала поразки, хоча російсько-фашистська істерія в Криму у 1991 р. охопила ледь не все російське населення й досягла такого рівня, що на стінах будинків з’явилися написи: «Смерть хохлам!»
Важливим напрямом підривної діяльності є культурна експансія. Вона має превеликий успіх. Вуха молоді заповнені російською попсою, а очі (не лише молоді) — російською пресою, яка друкується в Києві, але пишеться в Москві й накидає нам російські точки зору на події та процеси у світі. Книготоргівля пропонує переважно російське чтиво: чорнуху, порнуху й трохи корисної науково-технічної літератури. Її обмаль, бо в Росії вона теж практично не видається, за винятком низькорівневих комп’ютерних книжок про те, коли і як клацати кнопками комп’ютера, а також літератури гуманітарного профілю. Все населення України успішно переконується у другосортності, вторинності, а тому й непотрібності української преси, української літератури та української культури взагалі 60. Особливі зусилля спрямовані на збереження домінуючого становища російської мови та подальшу русифікацію України. Про загрозу віддалення нових незалежних держав від колишньої метрополії час від часу пише російська преса. Зміцнення впливу Росії фінансується з федерального бюджету.
У читача може виникнути помилкове враження, ніби я звинувачую в усіх бідах України Росію. Ні. Мені не до вподоби дії російського уряду проти України, проте вони — природні дії для імперіалістичної держави, якою є Росія. Російський уряд справно захищає національні інтереси Росії. Якщо когось і слід звинувачувати, то тільки наше власне керівництво. Адже жоден з урядів незалежної України не боронив своїх національних інтересів. Підривна діяльність Росії не зустрічає належної протидії. Про неї офіційні державці переважно мовчать, аби не образити російського ведмедя. Йде гра у економічні та політичні піддавки. А для диверсифікації енергопостачання, необхідної для досягнення реальної незалежності України, нічого не зроблено.
Особливою ділянкою підривної діяльності проти України є створення негативного іміджу нашої держави в очах світової спільноти. Періодично чуємо, що ми — найкорумпованіша держава. В нас — найгірший інвестиційний клімат, тому вкладати гроші в нашу економіку не варто. Саме в Україні систематично порушуються права людини, бо йде насильницька українізація. І справді, відкриється в Донецьку чи Харкові українська школа — ґвалт, українізація! Обурюються львів’яни вбивством Ігоря Білозора — ґвалт, український фашизм! На теренах України вільно почуває себе під захистом влади російська православна церква. Саме вона періодично друкує в своїй друкарні різні антисемітські матеріали, що продаються на Майдані Незалежності. Чи не там надруковано українською мовою горезвісні «сіонські протоколи»?
Єврейське питання використовується для паплюження України в очах демократичного світу на всі сто. Попри те, що після унезалежнення державний антисемітизм у нас зник. Ніхто більше не підраховує кількість євреїв на різних посадах. Ніхто не заважає євреям подорожувати за кордон чи навіть емігрувати, як це робилося в СРСР до Горбачова. Ніхто не створює перешкод для отримання євреями вищої освіти. Проте кілька газет друкують антисемітські матеріали. У Києві антисемітські статті систематично з’являються у журналі «Персонал», що його видає «Международная академия управления персоналом». Маємо навіть відверто расистський журнал «Перехід ІV». Як цілком об’єктивно зауважив колись головний рабин України реб Янкель Блайх, писанина ця виходить малими накладами та не користується попитом. Питається, хто фінансує та підтримує ці видання? Кому саме вигідно, щоб світ вважав Україну ультраантисемітською країною на противагу до «демократичної» Росії? Кому вигідно, щоб світ лишив поза увагою існування багатьох десятків антисемітських партій та громадських організацій в Росії 61, які відкрито користуються гітлерівською символікою, усно й письмово ведуть антисемітську пропаганду? Відповідь цілком очевидна.
Читать дальше