Олександр Боргардт - Дві культури

Першим аварським каганом України став Боян (Щастивий, 558–602). Він не був українцем за народженням, хоч авари на той час давно жили на сході України. Він народився десь біля Балхашу, на другому кінці Дешт-и-Кипчак, але дивуватися цьому не треба. Адже, вона здавна була майже єдиним культурним простором. Це на ній, від Алтаю та по Карпати царював скитський “звіриний стиль”, одна з недосяжних вершин світового мистецтва. Це нею, до недавнього часу, ходили фольклорні казкові мотиви, яких можна зустріти як у мадярській Паннонії, так і в далекій Хакасії або Туві (див. Magyarra lett keleti nepek, під ред. В. Сомбаті та Д. Ласло, Будапешт, 1986). Саме там неподільно царювала велика кінна культура, котра від нас дісталася до Європи, а потім, через іспанських та англійських готів, — і Новому Світові. Це він, степ, нарешті, — приніс нам чи не з Далекого Сходу високу науку чергування голосних, шматочок якої наші попередники донесли до Еспанії у вигляді засобу вибору м’якого або твердого сполучника, як і до Англії — вибір артикля “а” або “ап”.

Великий каган помер, за легендою, від чуми, а це дещо дивно. Бо ж до неї, що косила європейців, були відносно призвичаєні люди степу, які здавна жили бік о бік зі степовими гризунами, її одвічними охоронцями та депонентами.

Боян був митцем стратегії та великим політиком. Він повернув каганатові втрати післяаттілових часів, крім завоювань хана Онега на сході, що стали тепер самостійним Булгарським каганатом (ця державність на терені сучасної Росії, до речі, — теж набагато старіша від російської) та провів нову інтеграцію наддержави.

Зауважимо, що саме за аварських часів проходить інтенсивна етногенеза та злиття балтів, готів та гунів до єдиного українського народу з єдиною українською мовою.

Наступники Бояна, приспані благополуччям та процвітанням країни, необачно втягуються в першій чверті VІІ ст. до війни, яку Л. Гумільов назвав світовою. Вона йшла на трьох континентах, в ній воювали Гунія в союзі з Іраном шаха Хосрова ІІ, — проти Візантії, Тюркського каганату (попередник Хазарату) та Абісинії. Легенди про іранських солдатів, що зберіглися на Нігері, — вразили в ХІХ ст. європейських дослідників, що їх почули. Нагадаємо, що першим привів іранців на Чорний континент, — божевільний Камбіз, іще перед Олександром.

В цій війні, головним чином — завдяки хазарам, був поставлений на коліна Іран, що незмірно полегшило наступну арабську агресію, але постраждав і Гунський каганат, що вимушений був віддати хазарам древній Гунмарк — Леведію.

Однак, коли болгарський хан Аспарух (він виводив свого походження з дому Аттіли) вирішив вивести свій нарід із хазарської тепер Леведії до візантійських провінцій Мезії та Тракії, заснувавши там нову болгарську державу, — авторитет Гунського каганату був іще настільки високий, що кайсарос ромеїв уже через рік (681) - вимушений був дипломатично визнати нову державу. Попри те, що вона була заснована на землях імперії: в Константинополі пам’ятали часи Аттіли та Бояна.

Присмерк великого скитського каганату в Україні співпадає з кінцем VІІІ ст., коли остаточно відосіблені в Панонії авари, після двох удалих воєн із імперією Карла, — 796 програють третю. Після цього аварські кагани вимушені визнати себе васалами імперії.

Що відбувається тим часом у східній половині каганату, ми не знаємо, не знаємо, навіть, чи він не розпався надвоє, але… Правлячий в першій столиці каганату Гельгі, вбивця Асгольда, на відміну від пізніших князів династії легендарного Рюріка, — іменується “Ольгов когань” (882–912). Для наступних князів Києва цей титул, наскільки це відоме, не вживався.

Крім того, “Повість врем’яних літ” дає нам можливість почасти прослідкувати й перехід від каганату до князівства. Це було справою Інгвара (912–945) — Ігоря російських літописів. Це він змінив у Києві Ольгова-коганя, хоч сам уже каганом не був. Таке зниження амбіций нагадує нам дії розсудливого Одоакера (476–493), що зліквідував Західну Римську імперію, полишивши від неї лише королiвство Італію.

Як став князем Ігор?

Літописне пояснення — дуже просте: Олег явився до Києва з малим сином Рюріка, Ігорем. Заставши там узурпатора (?) Асгольда, він вбиває його та править як регент Ігора, виховуючи сина Рюріка. Все ясне та просте, але… Приймемо, як скрайню межу малолітства Ігора — 1 р. Менше — не можна, а більше… від більшого буде тільки гірше. Тоді виходить, що Ігор народився 881 року; приймемо це до уваги. Отже, 902 року йому виповнюється 21 рік, він повнолітній навіть за англійськими законами, Олегові належить скласти з себе регенство та передати влади Ігореві. Але, — де там! Він не тільки оженює Ігоря на Ользі, але й продовжує правити до 912 року до самої смерті, коли так несамовито виконується сумне пророцтво старого вайделота. Не виповнись воно, — певно, правив би й далі. А Ігореві було тоді вже, якнайменше — 31 рік! — в чому ж справи?