Franz Kafka - Листи до Феліції (1914–1917)

Ти сама, між іншим, запропонувала це нещодавно в Берліні й раніше неодноразово згадувала про це. Для цього немає серйозної перешкоди, отож – маєш бажання зробити це наступної суботи? Останнім часом Ти не могла писати, і зараз це завдає Тобі страждань, я також це частково усвідомлюю, це ще одна причина, аби зустрітися. Але, будь ласка, Феліціє, не відкладай це на довше, ніж на тиждень. Подумай, я чужа людина, яка лише раз бачила Тебе в Празі і яка просить Тебе про одну послугу, що є для Тебе дрібницею, для неї ж вона вкрай необхідна. Ти ж не можеш їй у цьому відмовити! Що за дурні балачки! Ти й без цієї причини усвідомила б необхідність зустрічі. Проте, якщо Ти її не усвідомлюєш і знаєш щось, що на Твою думку краще, тоді скажи про це, я погоджуся, аби це лише вивело нас з цього стану; я погоджуся на будь-що, якщо це сприятиме зустрічі. Я міг би приїхати й до Берліна, але, крім того, що, певно, це не буде так добре, як у Дрездені, я ще й боюся приїжджати до Берліна, допоки між нами немає достатньої ясності, мене лякає вигляд перших передмість, лякає перон, де я крутив на всі боки головою, шукаючи Тебе, мене лякає вхід до вокзалу, де я виглядав автомобілі, що під’їжджали, мене лякає все. Лише не зараз! Приїжджай до Дрездена! Дозволь мені бути щасливим, страждати від Твоїх страждань, а не самому від своїх.Франц

Я забув сказати, моя мати раділа через Твій лист, і зовсім не було необхідності казати про Тебе гарні слова, вона переказує Тобі щирі вітання, вона хотіла Тобі одразу відповісти, але я попросив її поки не робити цього. Найважливіше зараз, що ми, що спочатку Ти – визначишся. У цьому моя мати лише б заважала Тобі, сподіваюся, вона цього вже не зробила своїм першим листом.

Франц

Лист до Феліції Бауер

Ні, Ф., Ти не можеш зараз лишити мене без відповіді, зараз – тим паче. На два листи я знову не отримав відповіді, на два листи, відповідь на які була сама собою зрозумілою, принаймні відповідь про те, що ми маємо зустрітися й відверто поговорити одне з одним. І з довірою, яку я мав до Тебе завжди, а Ти – надто рідко до мене. Тобі подобається мати причини, аби не відповідати, Ти б не хотіла марно мучити мене – і, так принаймні Ти пишеш – себе теж. Але жодна з цих причин не є достатньо вагомою, це вдавані причини, це примари, поговори ж, Ф., підпусти ж мене до цих примар. Те, що Ти сказала в Тірґартені про свою недостатню прихильність до мене, могло й може бути правдою, але все інше не є правдою, як зараз виявляється, принаймні Твоє мовчання не було правдивим. Ф., усвідом же нарешті, ким я є, ким я став через кохання до Тебе.

Франц

Лист до Феліції Бауер

Зараз дев’ята година вечора. Відповідь на мою сьогоднішню телеграму, якщо Ти її надіслала одразу після обіду, за звичних обставин уже б мала прибути. Я не знаю, чи Ти в конторі чи вдома, Ти вважаєш мене не гідним жодного слова. Додому я не хотів телеграфувати, аби не налякати Твоїх батьків, але мені не лишається нічого іншого. Я маю Тебе усюди шукати, це мій обов’язок щодо самого себе й, мабуть, навіть щодо Тебе. Ти це зрозумієш, Ф., якби ж це розуміння вже прийшло! Сьогодні в телеграмі я написав: «Якщо Ти не приїдеш до Дрездена, я приїду в суботу до Берліна. Ти погоджуєшся з цим? Ти прийдеш до поїзда?»

Такою була телеграма. Я повторив це тут у листі й не переставатиму повторювати це так чи інакше.

Лист до батьків Феліції Бауер

Вельмишановний пане Бауер,

вельмишановна пані Бауер!

Якщо я попрошу Вас зараз, коли Ви в такому нестерпному для Вас становищі, про вістку, то звичайно, не спираюся на Ваш останній, такий люб’язний лист, на який я небувалим чином досі не відповів. Про це зараз не йдеться, я і не знаю, чи можу про це говорити. Хоча тоді Ви вважали мене не зовсім гідним Феліції, однак чи можу я сьогодні сподіватися на те, що Ви виконаєте моє прохання й передасте мені хоча б коротеньку вістку про самопочуття Феліції?

У суботу я востаннє отримав вістку від Феліції. Відтоді я надіслав у контору та на квартиру чотири листи й телеграму, усе залишилося без відповіді. У наших останніх листах не може критися причина цього мовчання, навпаки – після усього відповідь, здавалося, була б очевидною необхідністю. Отож я можу лише вірити та думати вдень і вночі, що Феліція хворіє або що від суботи з нею сталося ще щось лихе.

Якщо ці побоювання справді обґрунтовані і якщо Ви взагалі хотіли б виконати моє прохання, тоді щиро прошу Вас, відправте мені телеграму на кілька слів. Від завтрашнього обіду я не робитиму нічого, окрім як чекатиму на вістку, бо я вже довгий час не в змозі робити щось інше.

Читать дальше