Бруно Шульц - Літературно-критичні нариси. Опрацювання та передмова — Малґожата Кітовська-Лисяк

Густав Майрінк (справжнє прізвище Майєр) (1850—1900) — німецький філолог і балканіст.

Волапюк — «мова світу», штучна мова, створена у 1879 році німецьким католицьким священиком Йоганом Мартіном Шлеєром; значно менш поширена, ніж есперанто.

Жан Жіроду (1882—1944) — французький новеліст, есеїст, драматург та дипломат.

Аналогія до фройдизму виникає сама собою, але якщо Фройд, відкривши площину підсвідомості, зробив з неї психолочічний curiosum , ізольований острів, чиї незрозумілі маніфестації та окрему, парадоксальну логіку виразно відокремив, ніби за ґратами патології, від фону нормальних явищ, то Ґомбрович скерував свій погляд якраз на ці ніби-то нормальні та зрілі процеси і відкрив, що їхні легальність і правдивість є оптичним обманом нашої свідомості, яка сама, будучи результатом певної дресури, приймає тільки адекватні собі смисли, водночас не сприймаючи елементів незрілості, що оточують своїм паводком тьмяну лагуну офіційних смислів. Площина, про яку йдеться, не підпадає під жодну категорію офіційного знання, ми не маємо жодного органу для її розпізнання. Тут Ґомбрович здійснив геніальний трюк. Використав психічний апарат, що зазвичай слугує запобіжним клапаном, ізолятором для захисту тендітної будови офіційності від тиску підземного хаосу: комізм, конвульсії сміху, шокуюча узурпація та претензії цієї стихійної бовтанки — і на цьому, як на найближчому відповіднику цій проблематичній площині, прищепив новий орган бачення та реєстрування цих речей. Ґротеск Ґомбровича є не що інше як орган опору та відрази, пристосований до пізнавальної мети. Фройд показав невелику частину того підземного світу, доступну методам психолога, якими нейтралізував деструкційний вплив абсурду й нонсенсу. Залишається він однак на рівні наукової серйозності. Але загальний наступ на ці сфери міг вдатися тільки через цілковитий крах та відмову від позицій серйозності, через відкриття простору для стихії сміху, для необмежного вторгнення комізму. Виявляється, що в самій науковій серйозності, у цій достойній позі дослідника крився головний сумнів, який не давав дозволу на ґрунтовну деконспірацію механізму мислення. Офіціоз та лицемірство, сполохані демаскуванням, сховалися у серйозності дослідницької пози. Це була банальна гра, яку Ґомбрович ліквідував, з нечуваною сміливістю ламаючи бар’єри серйозності. Йому вдалося перетворити знаряддя деструкції на конструктивний орган. Завдяки цьому він впустив промінь гуманізуючого гумору у сферу, яка дотепер не піддавалася жодному вивченню з боку знання про людський дух. [Примітка Бруно Шульца].

Кароль Іжиковський (1873—1944) — польський літературний критик, поет, прозаїк, драматург, теоретик кінематографа, перекладач. «Pałuba» (повна назва «Pałuba. Sny Marii Dunin») експериментальна повість Кароля Іжиковського (Львів, 1903). Слово «pałuba» означає: незграбна лялька або фігурка, щось на зразок манекена.

Юліуш Каден-Бандровський (1885—1944) — польський прозаїк і публіцист.

Від: соліпсизм (від лат. solus — «єдиний» та лат. ipse — «сам») — радикальна філософська позиція, яка визнає одиничну індивідуальну свідомість як єдину й незаперечну реальність, відкидаючи при цьому об’єктивну реальність довкілля. Іноді цей термін вживається в етичному значенні як крайній еґоцентризм.

Еґґа ван Гаардт (1912—1944) — вважалася невизначеною особою; художниця, яка займалася графікою, образотворчим мистецтвом, скульптурою; ілюстраторка оповідання Бруно Шульца «Комета». У вересні 1939 року покинула Польщу разом зі своїм чоловіком, суддею з Познаня, Єжи Бродніцьким (1907—1980). Мала виставки своїх робіт як до війни, так і після прибуття до Єрусалима, де передчасно померла. Після її смерті Бродніцький виїхав до Парижа, аби там під прізвищем Ґеорґ ван Гаардт зробити собі кар’єру художника-абстракціоніста. Заявляв, що це він був автором усього художнього доробку Еґґи, що, однак, не є переконливим фактом; див. більше на цю тему: Małgorzata Kitowska-Łysiak, Kim byłaś Eggo? , w: у цієї ж авторки: Schulzowskie marginalia, Wydawnictwo KUL, Lublin 2007.