Бруно Шульц - Літературно-критичні нариси. Опрацювання та передмова — Малґожата Кітовська-Лисяк

С. 90: Юлія ван Асвельд, відома письменниця, вже [двацять] => двадцять років живе у відносно щасливому шлюбі з паном ван Асвельдом.

С. 93: Тези, які пропонує авторка, а також безпроблемна прямолінійність [їхньго] => їхнього розв’язання належать до репертуару безповоротно застарілих ідилічних часів.

С. 100: По суті, відкритий бандитизм є більш чесним і менш шкідливим, тому колишній опришок, а нинішній торговець містер Махіт відчуває моральну відразу, погоджуючись на підписання [котрактів] => контрактів.

С. 104: При цьому Франк припускається помилки, якої не змогли уникнути багато сучасних [псиьменників] => письменників, з їхньою чарівністю і фантастикою.

С. 108: Ці емігранти не можуть асимілюватися, [розчинится] => розчинитися у паризькому середовищі.

С. 121: Завдяки цьому він впустив промінь гуманізуючого гумору у сферу, яка дотепер не піддавалася жодному [вивченю] => вивченню з боку знання про людський дух.

С. 121: У салоні на передньому плані все відбувається згідно з етикетом і формально, але в цій кухні нашого я, за лаштунками офіційних подій, ведеться [гоподарство] => господарство найгіршого ґатунку.

С. 133: Її постаті, показані нібито на [конкретому] => конкретному культурно-історичному тлі, перебувають там ніби тільки половиною своєї суті, ніби гостюють там лише на мить.

С. 133: Тематичним відповідником цієї поліфонічної будови є [введеня] => введення родини як повноправного актора драми — розгалуженого клану Шпотавих, у якому від самого початку вимальовується зародок помилкової позиції стосовно долі.

С. 140: Для авторки «Недоброго [коханя] => кохання» в цьому випадку існує певна нездоланна межа, певне табу, за межі якого її творчість уже ніколи не вийде, позаяк саме з нього черпає свій початок і імпульс, у ньому знаходить свій творчий центр, довкола якого — мусимо пристати на це — поширюється темрява й таємниця, б’ють мітичні блискавиці…

С. 145: Ми стаємо перед низкою [антономій] => антиномій, суперечностей і неосяжностей.

С. 146: Відчуваємо, що ці антонімічні пари, за якимись глибшими законами, взаємно ворогують, але водночас [формуюють] => формують якусь найвищу суму.

Мор Йокаї (1825—1904) — угорський письменник-романіст, одна з найбільш впливових постатей в угорській літературі XIX століття [тут і далі — посилання перекладача Віри Меньок].

Макс Брод (1884—1968) — німецькомовний чеський письменник, біограф Франца Кафки.

Ідеться про Станіслава Іґнаци Віткевича, про його трагічне самогубство.

Станіслав Бжозовський (1878—1911) — польський філософ, письменник, публіцист, театральний і літературний критик доби Молодої Польщі.

Ориґінальна назва повісті німецького письменника Теодора Плів'єра (1892—1955) (Theodor Otto Richard Plievier — до 1933 року: Plivier) Des Kaisers Kulis . Кулі — носильник у Південній та Східній Азії, який переносив вантажі чи людей у паланкінах (засіб пересування, крісло-ноші, закріплене на двох жердинах, яке переносили носильники).

Кнут Гамсун (1859—1952) — норвезький письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури 1920 року.

Жан-Франсуа Мілле (1814—1875) — видатний французький художник, автор майстерних композицій, пейзажів, портретів.

Поль Клодель (1868—1955) — французький поет, драматург, есеїст, відомий релігійний письменник.

Жорж Бернанос (1888—1948) — французький письменник, переконаний римський католик і монархіст.

Християнія (Вільне місто Християнія) — частково самокерована, неофіційна «держава всередині держави», розташована в данській столиці Копенгагені, має особливий напівлегальний статус у Данії і часткову незалежність.

Воґези — гірський масив на північному сході Франції, що становить західну межу Верхньорейнської низовини.

Ґонкурівська премія — французька літературна премія, яку присуджують авторам на відзначення прозових творів, написаних французькою мовою. Премія присуджується щорічно з 1903 року за рішенням Ґонкурівської академії, до складу якої входять відомі французькі літератори.

Англо-бурська (або просто бурська) війна — військові конфлікти на півдні Африки (нинішня територія ПАР) між Британською імперією та бурськими республіками, серед яких виокремлюють два: 1880—1881 роки та 1899—1902 роки.