Ігор Коляда - Казимир Малевич

«Будемо розглядати столицю як приймача кольорової енергії, що йде з сіл – цих маленьких центрів глибокої провінції – через окружні і губернські міста. І в кожному центрі кольоровий промінь зустрічається й перетинається з променем затемнення».

«…нове залізне, машинне життя з ревом автомобілів, блиском електричних вогнів, гуркотом пропелерів – розбудили душу, котра задихалася в катакомбах старого розуму й вийшла на перехрестя доріг неба і землі. Якби всі художники побачили перехрестя цих небесних доріг і зрозуміли масштаб і глибину переплетення наших тіл із хмарами в небі – тоді б не писали хризантем».

Прізвище родини Малевичів похідне від давньоруського імені Мал. Від чоловічого імені є ще такі прізвища: Малько, Малюк, Маленко, Малов, Мальченко. Малевич – це прізвище волинсько-білоруської шляхти, воно зустрічається в Польщі, Литві, Україні і Білорусії. В Польщі воно частіше розповсюджене в східних землях, особливо в Білостоцькій та Сувальській, а також в місцях міграції поляків з Росії після революції 1917 року і більшовицької війни 1920 року – у Варшаві, Познані, Люблині і Білостоці, і нарешті – на заході, де оселилися вихідці зі сходу після останньої війни: у Вроцлавському, Зеленогірському, Гожовському, Єленогорському, Бидгощському, Кашалінському, Щецинському і Гданському повітах.

Історично прізвище Малевичів було пов’язане з землями Великого князівства Литовського, а з початку ХVІ ст. – згадується в більшості описів шляхетських родин на великих територіях від Жмуді на півночі через Віленщину, Полісся, Київщину, Волинь та Поділля аж по південну Бесарабію, Буковину, що колись належали Молдавському князівству.

1491 року вперше у джерелах зустрічається згадка про Малевичів. Родини з прізвищем Малевич знаходимо серед володарів садиби «однодворців», які втратили шляхетські привілеї під час численних ревізій, а також серед відомих родів, вписаних після розподілу до книг і генеалогічних метрик ХІХ ст. усього Західного краю Російської імперії.

У ХVІ і ХVІІ ст. прізвище Малевичів, об’єднаних гербом Шеліга або Суліма, фіксується серед шляхетських родин у Литві в Осмянському повіті на південь-захід від Вільна, а також у Лубенському і Гродзенському повітах. Габриєль і Ян Малевичі з Осмянського повіту були учасниками виборів Яна ІІІ Собеського на короля Польщі і Великого князівства Литовського. В метриці Галіцийських земель значаться Ян і Антоній, сини Богдана, онуки Юрія з гербом Малевичів, «вірмени і шляхта Волоська, які, одержавши маєток у Хлебичині Дольним у Коломийському окрузі, отримали вид на проживання у 1816 р.». Інші з Малевичів – Костянтин, син Павла, був становим головою в Дубенському повіті, а Ян, син Юзефа, фіскальним чиновником у Волковському повіті.

Шляхетське походження Малевичів визначено у 1857 і 1861 роках в родових книжках Гродненської губернії. Цей же гербовник вказує Юзефа і Томаша, які за заслуги, відзначені Комісією освіти у 1790 році, знову отримали колись втрачені шляхетські привілеї. Прізвище Малевичів знаходимо також в Галіції, де у 1720 році Натанаель Малевич був рукопокладений патером Базиліанського монастиря у Стоянові. Відомим скарбником був Віктор Малевич, приходський ксьондз у селі Раків Мінського повіту. Він, переслідуваний за участь у Січневому повстанні, помер у Городищі в 1887 році.

Серед прізвищ художників джерела згадують Петра Малевича, митця, що у 1776–1778 роках працював у Радзивіллів в Несвіжі. Прізвище Малевичів досить часто зустрічається в різних історичних та геральдичних розробках польської шляхти, а у більшості російських генеалогічних книжок цього прізвища не згадують. Це без сумніву свідчить, хоча і опосередковано, про історичний зв’язок прізвища Малевич з польською родовою традицією, хоча переважно воно зустрічається в землях давнього Литовського королівства.

У пошуках джерел родоводу К. Малевича докладні історичні розвідки привели до Полісся, Волині, Поділля та Київщини. Перші пошуки сконцентрували увагу на території Волині, де в друкованих матеріалах зафіксовані імена двох братів: Костянтина Миколайовича Малевича, штабс-капітана, полкового квартирмейстера 41 полку піхоти, що розміщувався у Дубно, а також Михайла Миколайовича Малевича, титулярного повітового чиновника, що виконував у Старокостянтинові обов’язки помічника бухгалтера, і нарешті його сина Порфірія Михайловича Малевича, голови І Волинського відділу казначейства.