Джек Кенфілд - Курячий бульйон для душі. Думай позитивно. 101 історія, що мотивує

За тиждень, після того як я закінчила навчатися в бізнес-школі, мені зателефонував її адміністратор. Їхня секретарка переїжджала до іншого штату. Він запропонував мені роботу, і я погодилася. Коли два роки по тому школу закрили, я отримала адміністративну посаду в місцевому університеті, у якому почала вчити журналістику на вечірній програмі. Ніколи про таке не думала, але виявилося, що мені це добре вдавалося.

Нещодавно я збирала речі, щоб переїхати з Пенсильванії до Техасу, і натрапила на бабусину вишивку. Вона була пожовтіла та зношена, але слова на ній досі багато про що говорили. Заплющивши очі, я уявила бабусю та її сповнені віри очі, що вказують на приказку. Я знала, що вона сказала б того жахливого дня, коли я втратила ногу. Якби цього не сталося, я не знайшла б справжнього кохання, не мала б письменницької кар’єри – успішної роботи, завдяки якій на моєму столі густо; і, безсумнівно, усе це сталося тому, що мені «підморгнув сам Господь».

У мене пішло сім років, щоб усвідомлено відтворити події 22 січня 2003 року. Мені бракувало сміливості поглянути в очі тому, що сталося. Я переживаю це у своїх снах. Багато разів мій чоловік Боб будив мене вночі, тому що я кричала уві сні. Я давно мала перестати гамувати ці спогади. Час розповісти мою історію.

Багато зацікавлених людей розпитували мене про подробиці того, що сталося, перепрошуючи за свою допитливість. Не потрібно вибачатися. Я сама боялася визнати це й розповісти правду. Як казав Крістофер Рів 26 26 Американський кіноактор, відомий роллю Супермена в чотирьох перших фільмах. Під час перегонів упав із коня, отримав дуже сильну травму й був паралізований. : «Жити у страху – це не жити зовсім».

Кейп-Код, де я жила, – мрія кожного каякера. Роками ми з Бобом плавали на каяках у будь-яку пору року і планували свій робочий графік, зважаючи на припливи і відпливи. За два дні до того, як мені стало зле, на прекрасній зимовій екскурсії в затоці наш човен супроводжували допитливі тюлені.

Того вечора почалися дивні симптоми. У ліжку я не могла спокійно втримати свої ноги й до ранку сиділа та дивилася телевізор, постійно дриґаючи ними. Наступна ніч була пекельна, адже мені доводилося постійно вставати й сідати. Потім я відчула, наче нервові імпульси збожеволіли. Мої ноги самі собою розгойдувалися так далеко, як могли дістати.

Боб зателефонував нашій подрузі Джуді, головній лікарці Бостонської лікарні, розташованої за дві години їзди від нашого будинку. Я бачила, що Боб намагався стримувати паніку.

– Що вона сказала? – запитала я.

– Що це кепсько.

– Просто скажи мені!

– Вона сказала: «Негайно вези Саралі до мене у відділення невідкладної допомоги. Зустрінемося там».

– А як вона гадає, що зі мною?

– Вона думає, що це пов’язано зі спинним мозком.

Я була шокована.

– Але ж не було нещасного випадку! І в мене нічого не болить!

– Я розповів їй про це. Однак Джуді сказала: «Щось відбувається дуже швидко».

Коли мене на візку закотили до лікарні, я вже не могла ходити й не відчувала рук. Я заціпеніла.

Мене оглянули троє неврологів. Я відвела погляд, коли вони гострими інструментами торкалися мого тіла. Я нічого не відчувала. Боб бачив ці неймовірні порушення. Заради мене він не виказував жаху на своєму обличчі.

Комп’ютерна томографія відкинула пухлину головного мозку. Майже все було відкинуто: розсіяний склероз, хвороба кісток, ревматоїдний артрит.

Мені потрібна була магнітно-резонансна томографія, але лікарняний апарат не працював. Я вже не відчувала ніг і рук, дуже швидко втрачаючи чутливість, тому ми вирішили їхати в іншу лікарню.

Невролог став зупиняти нас.

– Якщо ви поїдете, – сказав він, – може виникнути ризик квадриплегії 27 27 Параліч усіх чотирьох кінцівок. та штучної вентиляції легень.

Ми, звісно, залишилися.

Коли мені робили МРТ, я вже не відчувала тулуба.

Викликали головного невролога кількох бостонських лікарень. На консиліумі мої лікарі спостерігали, як він розглядав скани МРТ.

Два шийні хребці повністю зійшли з місця і швидко насувалися один на одного, стискаючи мій спинний мозок. Без термінової операції мозок може повністю розірватися й мене всю паралізує.

Чому так сталося? Ніхто не знав.

Усе трапилося спонтанно.