Benjamin Franklin - Автобіографія

А через деякий час геніальний торговець містер Метью Адамс, який мав велику колекцію книжок і часто заходив до нашої друкарні, запримітив мене й запросив до своєї бібліотеки, щоб люб’язно запропонувати мені для читання книжки, які я виберу. Тепер я захопився поезією й написав кілька невеличких творів; мій брат, думаючи, що з цього може бути вигода, заохочував мене та садив час від часу за написання балад. Одна з них називалась «Трагедія Маяка». То була розповідь про утоплення капітана Вартілака разом із двома його дочками. Інша була моряцькою піснею про взяття пірата Тича (або Чорної Бороди). Вони були убогими творами, написаними в стилі Граб-стрит-балад [21] Груб-стрит – вулиця, вiдома в англiйськiй лiтературi як дiм бiдних письменникiв. . І коли вони були надруковані, брат відправив мене до міста продавати їх. Перша, зважаючи на подію, продавалась дуже добре й наробила при тому багато шуму. Це роздуло моє марнославство. Проте батько відохотив мене, висміявши мої твори та сказавши, що всі віршомази зазвичай жебраки. Отже, я припинив віршування. Імовірніше, я був поганим поетом. Проте, зважаючи на те, що написання прози було завше в моєму житті корисною навичкою, ставши головним засобом мого прогресу, я розповім вам, як у такій ситуації я надбав свій невеликий талант.

У місті був ще один книжковий хлопець на ім’я Джон Коллінз, з яким я був добре знайомий. Інколи ми дискутували й дуже полюбляли посперечатися, прагнули переконати один одного. Така схильність до суперечок, між іншим, здатна перетворюватись на погану звичку, часто роблячи людей абсолютно нестерпними в компанії інших через обставини, в яких її застосовують в життєвих ситуаціях. Тобто, крім того, що вона підкислює та псує розмову, вона розпалює протистояння та ворожість там, де могла би виникнути дружба. Я посягнув це, читаючи дискусійні книги про релігію мого батька. Відтоді я спостерігав, що люди зі здоровим глуздом рідко мають цю звичку, окрім юристів, працівників університетів і різноманітних людей, які виросли в Единбурзі.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Переклад О. Заремби – Прим. перекладача .

Альманах Бідного Ричарда – щорічний альманах, який друкувався Бенджаміном Франкліном, під псевдонімом «Бідний Ричард» або «Ричард Сондерс» – Прим. перекладача .

Тут Ф. В. Пайн звертається до американців – Прим. перекладача .

Багатогранний Франклiн. Пол Л. Форд.

Колекція сатиричних робiт Франклiна The Bagatelles – Прим. перекладача .

Проте подiл на глави та заголовки зробленi теперiшнiм редактором (Френком Вудвортом Пайном – Прим. перекладача ).

Френк Вудворт Пайн – Прим. перекладача .

Маленьке село неподалiк Вiнчестера в Хемпширi, що в пiвденнiй Англiї. Тут була замiська садиба єпископа Санкт Асафу, доктора Джонатана Шиплi, «доброго єпископа», як любив про нього казати доктор Франклiн. Їхні стосунки були близькими та довiрливими. За своєю кафедрою та в Палатi лордiв, а також у суспiльствi єпископ завжди виступав проти суворих заходiв Корони щодо Колонiй. Бiгелоу.

З цього приводу Вудро Вiльсон сказав: «I несподiвана та чарiвна особливiсть цiєї книги «Автобiографiї» в тому, що (просто збагнiть це) в нiй немає ницого тону чванства, але є лише твереза та щира оцiнка доблесного чоловiка власного кар’єрного шляху». Гiббон та Хьюм – найвидатнiшi британськi iсторики, якi були сучасниками Франклiна, висловлюють у своїх автобiографiях тi ж самi почуття щодо доречностi самовихваляння.

Див. вступ.

Дрiбний землевласник.

17 сiчня за новим стилем. Цю змiну календаря 1582 року зробив Папа Григорiй ХIII, в Англiї вона була впроваджена 1752 року. Кожен рiк вiд Рiздва Христова, число якого не дiлиться на 4, а також роки, чиє число дiлиться на 100, але не дiлиться на 400, має 365 днiв, усi iншi роки мають 366 днiв (вiсокоснi роки – Прим. ред.). У XVIII сторiччi рiзниця мiж старим та новим стилем лiточислення становила одинадцять днiв, Англiйський Парламент змiнив це, зробивши третє вересня 1752 року чотирнадцятим вересня. Григорiанський календар, або «новий стиль», у деяких країнах було запроваджено значно пiзнiше, зокрема в Українi це сталося 1918 року – Прим. перекладача .