Benjamin Franklin - Автобіографія

Мої брати всі пішли підмайстрами до різних ремісників. Мене у вісім років відправили до школи грамоти, адже мій батько збирався присвятити мене як десятину [17] Десятий. своїх синів службі при церкві. Моя рання готовність навчитися читання (я напевно навчився дуже рано, я й не пам’ятаю часи, коли не вмів читати) та думка його друзів, що з мене має вийти хороший учень, підштовхнули його на цю ідеєю щодо мене. Такої ж думки був і мій дядько Бенжамін. Він запропонував віддати мені всі його томики зі скорописами церемоній, я гадаю, про запас [18] Система скоропису. .

Я продовжував навчання, хоча в граматичній школі я пробув понад рік. Протягом цього часу я поступово просунувся з середнього учня свого класу в кращі учні, й тому пізніше мене перевели в наступний клас, щоб я з рештою учнів пішов наприкінці року до третього. Проте мій батько, з огляду на вартість освіти в коледжі, та, маючи таку велику сім’ю, не міг оплатити та зважаючи на посереднє життя, яке мали так багато освічених людей (так пояснив він своє рішення щодо мене друзям), змінив своє початкове рішення й забрав мене з граматичної школи, щоб віддати до школи письма й арифметики, яку утримував відома тоді людина містер Джордж Броунел – дуже успішний у своїй професії загалом. Він зробив це м’яко і всіляко заохочуючи мене. Під його керівництвом я дуже швидко навчився добре писати, але я начисто завалив арифметику й нітрохи в ній не просунувся. У десять років мене забрали додому допомагати батькові в його справах – виготовлення свічок і миловаріння. Цих справ його не навчали, але він сам обрав їх, коли приїхав до Нової Англії, бо зрозумів, що його торгівля барвниками мало потрібна тут і не допоможе йому утримувати сім’ю. Мене, отже, влаштували нарізати гніт для свічок, заповнювати форми для плавленого воску та форми для литих свічок, ходити до магазину та за дорученнями тощо.

Я ненавидів торгівлю та мав сильну тягу до моря, але мій батько виступав проти цього. Однак, живучи біля моря, я любив все, що з водою пов’язане: рано навчився добре плавати та правити човном. І коли я опинявся в човні чи каное з іншими хлопчиками, мені зазвичай дозволяли керувати, особливо в разі будь-яких труднощів; в інших ситуаціях я зазвичай також був лідером серед хлопців і іноді втягував їх в неприємності, про одну з яких я розповім, адже вона демонструє ранній прояв громадського духу, хоча й неправильно тоді проявлений.

За млиновою загатою був солончак, на краю якого за високої води ми, бувало, ловили пічкурів. Топчучись там повсякчас, ми перетворили його на трясовину. Я пропонував збудувати там набережну, яка могла б утримувати нас всіх і показав моїм приятелям велику купу каменів, яка була там для будівництва нового будинку біля солончаку (це каміння дуже добре підходило для наших потреб). Отже, ввечері, коли робітники пішли, я зібрав чимало моїх товаришів по іграх і, старанно працюючи з ними, як ті мурахи (інколи ми тягали один камінь вдвох чи втрьох), ми перенесли їх усі й збудували наш маленький пірс. Наступного ранку робітники були здивовані, побачивши, що каменю немає, і весь він використаний для нашого пірса. Надійшов запит на розбір нашої будівлі, нас викрили і поскаржились на нас. Декотрі з нас отримали прочухана від своїх батьків і попри те, що я відстоював корисність нашої роботи, мій батько запевнив мене, що ніщо не може бути на благо, якщо його зроблено нечесно.

Думається мені, тобі цікаво було б дізнатися дещо про його особистість та характер. Він мав відмінно складене тіло, був середньої, але доброї постави й дуже сильним; він був метикуватим, умів гарно малювати, був трохи навчений музиці й мав чистий приємний голос, такий, що коли він грав на скрипці псалми, підспівуючи собі, як він одного разу зробив увечері після робочого дня, слухати його було одне задоволення. Так само добре він умів працювати руками і, якщо це було треба, дуже добре порався з іншими інструментами торговця; але його найбільшим талантом було те, що він добре розумівся та правильно розмірковував щодо ризикованих питань як у приватних, так і в громадських справах. Останнє, щоправда, ніколи не було його справжньою роботою, адже велика родина, якій він мав дати освіту, та скутість його становища тримали його в торгівлі; але я добре пам’ятаю, як його часто відвідували видатні люди й питали його думки в справах міста або церкви, до якої він належав. Вони виказували йому неабияку повагу за його судження та поради: з ним також багато радились приватні особи щодо своїх справ, тільки-но з ними траплялись якісь неприємності, а також його часто обирали арбітром у спорі сторін. Так часто, як міг собі дозволити, йому подобалося мати за своїм столом путящого друга чи сусіда для бесіди, і завжди дбав за те, щоб ініціювати якусь дотепну чи корисну тему для розмови, яка б добре вплинула на розвиток його дітей. У такий спосіб він привертав нашу увагу до того, що було добрим, справедливим та розважливим у житті; і мало або й зовсім не приділялось уваги за тим столом їжі: гарно вона подавалась чи ні, сезонною була чи не сезонною, смачною чи поганою, ліпшою чи гіршою за іншу страву; тож я був вихований у такій ідеальній неувазі до таких речей, що мені було абсолютно однаково, яку їжу ставлять переді мною і, не надаючи цьому уваги й дотепер, я заледве зможу згадати, що в мене було на вечерю, якщо мене запитати про це через кілька годин після неї. Це завжди було дуже зручним для мене в подорожах, де мої компаньйони інколи почувалися дуже нещасними, бажаючи приємно задовольнити себе більш делікатною їжею, через інше виховання, смаки та апетити.