Олена Нагорна - Георгій Нарбут

Відродження художнього об’єднання «Світ мистецтва» датується 1910 роком, тоді до нього й приєднався Нарбут. Зважаючи на те, що мірискусники та все, що вони продуктували, вплинуло на становлення митця Георгія Нарбута, варто присвятити цьому легендарному культурному явищу окремий розділ.

Об’єднання художників «Світ мистецтва» виникло у Петербурзі 1898 року та проіснувало з перервами до 1924 року. Без нього не можна уявити розвиток образотворчого мистецтва в першій чверті ХХ ст. у Росії. У мірискусників не було одного, узагальненого стилю – живописці, графіки, скульптори йшли кожен своїм шляхом, щоправда, сповідуючи однакові погляди на мету мистецтва і його роль та вагу в суспільстві. Основні риси цих поглядів висловив геній Михайла Врубеля.

Формальним ядром, основою об’єднання були Леон Бакст, Мстислав Добужинський, Євгеній Лансере, Анна Остроумова-Лебедєва, Костянтин Сомов. У різний час у ньому брали участь Іван Білібін, Олександр Головін, Ігор Грабар, Костянтин Коровін, Борис Кустодієв, Микола Рерих, Валентин Сєров та інші майстри.

Початок діяльності об’єднання «Світ мистецтва» поклали вечори в будинку Олександра Бенуа, присвячені мистецтву, літературі та музиці. Людей, що збиралися там, об’єднували любов до прекрасного і впевненість у тому, що його можна знайти тільки в мистецтві, оскільки дійсність потворна. Виникнувши також як реакція на дрібнотем’я пізнього передвижництва, його повчальність та ілюстративність, мірискусники виступили проти забуття класичних основ мистецтва, за культуру малюнка й живопису, оновлення формальної мови образотворчого мистецтва.

Особистість Сергія Павловича Дягілєва (1872–1929) мала величезне значення для формування об’єднання «Світ мистецтва». Меценат і організатор виставок, а згодом – імпресаріо гастролей російської опери й балету за кордоном. Його «Російські сезони» познайомили Європу з творчістю Шаляпіна, Павлової, Карсавіної, Фокіна, Ніжинського і явили світові приклад найвищої культури поєднання в одній формі різних видів мистецтв: музики, танцю, живопису, сценографії.

На початковому етапі формування «Світу мистецтва» Дягілєв влаштував виставку англійських і німецьких акварелістів у Петербурзі (1897), потім виставку російських і фінських художників (1898) у Музеї центрального училища технічного малювання барона А. Л. Штігліца. Під редакцією Дягілєва видається з 1899 по 1904 роки журнал «Світ мистецтва», що складався з двох відділів: художнього та літературного. У редакційних статтях перших номерів були чітко сформульовані основні положення мірискусників про автономію мистецтва, про те, що проблеми сучасної культури – це тільки проблеми художньої форми, а головне завдання мистецтва – виховання естетичних смаків російського суспільства, насамперед через знайомство з творами світового мистецтва.

Завдяки мірискусникам по-новому було оцінено англійське й німецьке мистецтво, а відкриттям для багатьох став російський живопис XVIII ст. та архітектура петербурзького класицизму.

Для мірискусників центральним джерелом краси була особистість творця: «…він повинен нас ввести в своє царство, показати ясно, реально ті образи, які без нього закриті для нас». Тільки художник здатний дати ідеї її реальне втілення. Людська особистість являє собою концентрацію творчої сили: «Вищий прояв особистості поза всякою залежністю від того, в яку форму воно виллється, є краса людської творчості…».

Мірискусники боролися за «критику як мистецтво», проголошуючи ідеалом критика-художника, який володіє високою професійною культурою та ерудицією. Тип такого художника-критика втілював один з головних творців «Світу мистецтва» і його ідеолог Олександр Бенуа. Мірискусники влаштовували виставки. Перша з них була і єдиною міжнародною виставкою, що об’єднала, крім росіян, художників Франції, Англії, Німеччини, Італії, Бельгії, Норвегії, Фінляндії та інших країн. У ній взяли участь як петербурзькі, так і московські живописці та графіки. Але тріщина між цими двома школами – петербурзької та московської – намітилася майже з першого дня.

У березні 1903-го закрилася остання, п’ята виставка «Світу мистецтва», у грудні 1904-го вийшов останній номер журналу «Світ мистецтва». Велика частина художників перейшли до московського «Союзу російських художників», літератори – у відкритий групою Мережковського і Гіппіус журнал «Новий шлях»; московські символісти об’єдналися навколо журналу «Терези», музиканти організували «Вечори сучасної музики», Дягілєв цілком пішов у балет і театр. Останньою його значною справою в образотворчому мистецтві була грандіозна історична виставка російського живопису від іконопису до сучасності в паризькому Осінньому салоні 1906-го, експонована потім в Берліні та Венеції (1906–1907). У розділі сучасного живопису основне місце посіли мірискусники. Це був перший акт всеєвропейського визнання «Світу мистецтва».