Ігор Стамбол - Михайло Комаров

Здесь есть возможность читать онлайн «Ігор Стамбол - Михайло Комаров» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. ISBN: , Жанр: Биографии и Мемуары, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Михайло Комаров: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Михайло Комаров»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Михайло Федорович Комаров (1844–1913) – видатний бібліограф, лексико-граф, видавець, бібліофіл, юрист, громадський діяч, одна з най-помітніших постатей України другої половини ХІХ – початку XX століття, людина, яку називали «адвокатом української культури» та «українським серцем Одеси». Колись він будив цілі покоління своїми популярними історичними нарисами та піклувався про упорядкування найважливішої для всіх українців спадщини, зокрема першої бібліографії Тараса Шевченка та української літератури загалом, був одним із перших, хто іще за кілька років до Б. Грінченка (1893) разом зі своїми однодумцями створив російсько-український словник, зробивши тим самим неоціненний внесок у наукове становлення української мови.

Михайло Комаров — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Михайло Комаров», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Ігор Стамбол

Михайло Комаров

Серія «Знамениті українці» заснована в 2009 році

Художник-оформлювач Є. В. Вдовиченко

© І. І. Стамбол, 2021

© Є. В. Вдовиченко, художнє оформлення, 2021

© Видавництво «Фоліо», марка серії, 2009

* * *

«Старому Дубові – молоді парости»

Нещодавно світ подивував драматичний голлівудський фільм «Геній і безумець» («The Professor and the Madman») режисера Фарада Сафініа, де за чудовою грою зіркових акторів Мела Гібсона та Шона Пенна у тонкощах розкрито історію створення Оксфордського словника англійської мови. Так Західний світ вдається до популяризації серед загалу, зокрема й українського, досить, здавалося б, нудної і специфічної справи – словникарства.

Якщо для найпопулярнішої на сьогодні у світі мови та її носіїв так важливо пам’ятати, хто оформив їхній спосіб вираження думок у словник ціною праці, якої і титани злякалися б, то що стосується нас – народу, ідентичність і мову якого на законодавчо-геноцидному рівні стирали зі світового культурного контексту? Хіба нам не потрібно знати ще досконаліше рятівників нашого способу мислення? А ці люди були зовсім не гірші за вшанованого і навіть художньо осмисленого генія – Оксфордського професора Джеймса Мюррея. Ба більше, наші сподвижники працювали за умов тотального невизнання, постійної небезпеки і нерозуміння з боку апатійного оточення, в реаліях, наближених до умов «резервацій» чи «гетто».

Тягарем для британців було лише зібрати слова й оживити їх цитатами з класичних творів. Для українців же питання полягало у боротьбі за життя власного культурного коду. Не було б у нас кількох постатей, які погодилися віддати на справу словника майже десять років власного життя, важко сказати, чи вдалося б відстояти право на існування української культури впродовж тоталітарного XX століття. Чи не були б ми на задвірках зрозуміло якої імперії, як циркові мавпи, і чи не довелося б поодиноко викрикувати на вулицях зрусифікованих пустель щось по-українськи, аж поки не забирали б до в’язниці чи психлікарні? Сьогодні, дякуючи декільком десяткам українських інтелектуалів, ми не перетворилися на вимираючих культурно чукч, удмуртів, калмиків, хакасів, комі-пермяків, удегейців, ми навіть маємо вигідніше положення, ніж досі пригнічувані білоруси, чеченці, баски та інші народи.

Здається, що такого б не могло статися? Ще й як, коли б імперії, до якої входила більша частина українців, вдалося б цілком реалізувати свою узаконену, відкриту і цілеспрямовану політику русифікації та асиміляції. Їм просто не вистачило часу. А ще «палки в колеса» катка геноциду та лінгвоциду вставляла інтелігенція, яка всупереч арештам і судам, депортаціям, висланням та професійним поневірянням зберегла і цілковито оформила власне українську культуру.

Щодо українського словникарства спеціалісти завжди згадують дві найпомітніші постаті Наддніпрянщини: Бориса Грінченка та Михайла Комарова. І якщо перший, хоч і замало для його рівня впливу та здобутків, але згадується в когорті просвітників, письменників та громадських діячів, його іменем названо один з найпотужніших молодих університетів України та його вивчає ціле коло науковців-грінченкознавців, аби розкрити якнайбільше здобутків його «творчої лабораторії», то Михайло Комаров досі залишається на задвірках культурознавчих та державотворчих дискурсів.

А він одним з перших, за кілька років до Грінченка, створив разом з однодумцями ледь не найвагоміший аргумент проти шовіністичних дискусій імперської Росії. Він видав російсько-український словник! Ви і сьогодні можете чути від «спеціалістів», що українська мова нібито не може бути відповідником на якомусь із рівнів російської. Звісно ж, це неправда. Але документально, 40 тисячами аргументів з відповідними прикладами це довів Михайло Комаров, створивши словник ще у 1893 році. Чому виникають такі дискусії зараз? А зокрема, й тому, що Михайла Комарова українці скромно тримають на маргінесі історичної пам’яті.

Ясна річ, українська громада кінця ХІХ століття не могла б довірити редагування такого надважливого документа, як словник, якомусь маловідомому аматору. Це мав би бути справжній авторитет. І уявімо лишень, що таким авторитетом вважався не університетський професор-мовознавець, а юрист-практик. Людина, яку шанували в усіх закутках підімперської України, на яку покладалися в питаннях захисту, фінансової допомоги, культури, громадської і національної справи та зверталися за найрізноманітнішими порадами. Таких постатей було зовсім небагато, про це свідчить, зокрема, вигук відомого лікаря і письменника Цезаря Білиловського: « Боже, якби в нас та в кожному місті та хоч по одному Комарю! ».

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Михайло Комаров»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Михайло Комаров» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Николай Комаров - Холодный город
Николай Комаров
libcat.ru: книга без обложки
Стефан Стамболов
Артем Комаров - В поисках истины
Артем Комаров
libcat.ru: книга без обложки
Виктор Комаров
libcat.ru: книга без обложки
Максим Горький
Алекс Комаров Поэзии - Шутки Комарова. Сборник стихов
Алекс Комаров Поэзии
Аркадий Гордин - Пушкин в Михайловском
Аркадий Гордин
Сергей Комаров - Изнуряющий самоанализ
Сергей Комаров
Ігор Стамбол - Іван та Юрій Липи
Ігор Стамбол
Александр Комаров Поэзии - Сны любви. Сборник стихов
Александр Комаров Поэзии
Роман Комаров - Картограф
Роман Комаров
Отзывы о книге «Михайло Комаров»

Обсуждение, отзывы о книге «Михайло Комаров» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x