Ростислав Коломієць - Валер’ян Підмогильний

Батько – Петро Якович – обіймав в економії посаду, яка вимагає певної освіти і суми спеціальних знань, тож одержував пристойну зарплатню. У всякому разі батько письменника аж ніяк не був бідняком і типовим сільським жителем.

Мати – Мокрина Семенівна, селянка, також працювала в економії графа, хоча зрозуміло, університетів не закінчувала. І, як згадують ті, хто її знав, «виділялась надзвичайною природною інтелігентністю». Знала багато народних пісень, поетичних легенд, звичаїв і прищепила дітям любов до краси і витонченості української мови.

Це була інтелігентна українська родина, де важило не класове походження, не «бідний – багатий», але самий образ життя. В сім’ї було двоє дітей – Настя і Валер’ян. Батько збирав бібліотеку, прагнучи надати дітям освіту. Досить сказати, що він запросив додому вчителя французької мови, який вчив також дітей графа, і зрештою Настя і Валер’ян оволоділи французькою досконально.

Забігаючи наперед, зазначу, що Анастасія Петрівна понад 20 років завідуватиме кафедрою іноземних мов у Харківському інституті механізації та електрифікації сільського господарства, а Валер’ян Петрович оволодіє трьома мовами і перекладатиме українською класичні твори французької та англійської літератури.

Та коли це буде…

А поки що Валер’ян закінчує церковно-парафіяльну школу, і дев’ятирічного хлопця віддають до Катеринославського реального училища, де викладали точні науки. Очевидно, через брак коштів батьки вимушені були відправити сина саме на цю спеціалізацію, бо класична гімназія, де викладали гуманітарні дисципліни, була значно дорожчою.

У 14 років, коли родина переселилася з Писарівки у Чаплі, у Валер’яна з’явився велосипед, єдиний на той час у селі. Його подарував батько, напевне сподіваючись, що син житиме у місті. І хлопчина залюбки їздив на ньому сам і давав покататися друзям.

Першу згадку про учнівські роки Валер’яна залишила мешканка села Чаплі Ганна Ярушевська: «Він був надзвичайно здібним хлопцем. Було, послухає уважно урок і вже вдома не повторює. А натомість набере в учителів і знайомих книг і просиджує над ними цілу ніч. Він дружив з моїм братом Степаном. Був тихий, сором’язливий. Любив ходити на сінокіс, на рибалку до Дніпра. І вже тоді мій брат хвалився, що Валер’ян пише вірші і оповідання».

Тимчасом батька не стало. І син з болем згадував: «Так мало батьківських пестощів випало на мою долю…»

Навесні 1917 року уже розгорталися революційні події. Підмогильний не піддається ейфорії революції, натомість тішиться пожвавленням українського культурного життя. За часів Голови Центральної Ради УНР Михайла Грушевського усі навчальні заклади були переведені на українську мову навчання, і російськомовне училище з семирічним терміном навчання перетворилося на першу катеринославську реальну школу, де учням ще рік викладали українську мову, літературу, історію та географію, удосконалювали знання іноземних мов і готували до вступу у вищі навчальні заклади, профілем яких були точні науки.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.