Ростислав Коломієць - Валер’ян Підмогильний

Вірне налаштування на сприйняття творчості Підмогильного дає дослідження його творчості, яке здійснив видатний український літературознавець, що жив і творив у США, Юрій Шевельов (Шерех): «Серед свого покоління Підмогильний вирізнявся особливою нещадністю і тверезістю бачення. Але разом з тим він був людиною свого покоління, і поділяв з ним гіркий оптимізм його і його тверезе сп’яніння творчістю… Підмогильний належав до покоління «приречених» (і не тільки через політичні обставини), яке, попри все, «творило і горіло», прагнуло правди і не боялося страху. Його песимізм був творчий, а оптимізм трагічно-гіркий. Бо це було покоління справжніх людей». І тому, здавалося б, дрібні подробиці часу, в якому в якому він жив і творив, набувають несподіваної виразності, пояснюючи особливості його світосприйняття.

І останнє попередження. Я завжди пишу про тих «знаменитих українців», до яких маю безпосереднє або опосередковане, відношення. У даному разі, звісно, опосередковане і знаменне для мене. У нашій сімейній бібліотеці зберігаються твори Підмогильного, видані за його життя. І у кожній книзі є закладка на тому чи іншому творі, зроблена бабусею чи мамою. Багато розмов у нашій сім’ї точилося навколо його творів. Бабуся була особисто знайома з Підмогильним. Тож моя книга про Підмогильного сповнена особистих вражень від його творчості, які можуть і не збігатися з вашими.

І прекрасно! Твори самого Підмогильного також розраховані на діалог-суперечку з читачем. І моя мета представити читачам образ Валер’яна Підмогильного не тільки у можливій повноті зв’язків із сучасністю, але й у його устремлінні в майбутнє. При цьому прагнутиму подати його як живу людину, а не пафосну постать, що пророкує істини і вказує шляхи. В моєму полі зору окремі промовисті – драматичні і колоритні – моменти його життя, закарбовані у спогадах сучасників.

Звісно, за письменника говорять його твори. Зараз саме це той випадок, коли книги живуть набагато довше їхніх авторів. Тож прохання до читачів: мати перед собою, прочитати або перечитати, роман Підмогильного «Місто» і кілька його оповідань, про які йдеться у тексті; все це ви знайдете у відкритому доступі в Інтернеті.

Свою книгу я б так і назвав – «Розгадка провісника». Не претендую на категоричність своїх висновків щодо особистості і творчості Підмогильного. Що від нас приховала історія?.. На ваш розсуд – мої роздуми про його особистість і творчість.

З Богом!

І все ж… звідки, як, чому?..

Український сільський хлопчина на ім’я Валер’ян:

від латинського Valerianus, це означає з роду Валеріїв…

швидше від «валео» – сильний, здоровий, міцний. Ви ж знаєте, валеріана – це багаторічна трав’яниста рослина, з корневищ якої виготовляють лікарські настойки, що використовують як заспокійливий і тонізуючий засіб для серця і нервової системи…

Отже, український сільський хлопчина Валер’ян:

і – Freud?

і – Camus?

і – Sartre?

і – Kierkegaard?

І тим не менш сільський хлопчина з невеличкого українського хутора Чаплі першим в Європі зробив крок у «філософію буття», яку пізніше назвуть екзістенціалізмом. Його твори були надруковані ще за його життя у Ляйпцігу, Празі, Берліні.

І все ж – суцільні знаки запитання стосовно Підмогильного, на які свого часу я сподіваюсь дати неумоглядні, врозумливі відповіді…

Тож почнемо з початку.

Загадки і непорозуміння починаються від народження. Пишуть, що Підмогильний «народився в селі Писарівка у бідній селянській родині».

Він таки народився у Писарівці Павлоградського повіту (нині Синельниківського району) поблизу від Катеринославу (нині Дніпра): хлопчик, який малюватиме психологічні портрети людей і покаже людям, як інстинкти й приховані бажання завжди, так чи інакше, впливають на життя кожного з нас.

А от щодо бідної селянської родини відомості неточні. Насправді батько Валер’яна Петро Якович Підмогильний землеробством не займався. Тільки у 1907 році він купив землю неподалік від Писарівки і заснував там хутір, що в народі звався «Собачим». У ньому його син написав свої перші оповідання, але це станеться пізніше. Батько ж працював конторщиком – управителем панського маєтку в економії графа Ілларіона Воронцова-Дашкова, російського державного діяча, землевласника і підприємця у великому, понад 1000 дворів, степовому селі Чаплі (нині в межах Дніпра). Навпроти Чаплів, у селі Кодаку була дерев’яна козацька церква, збудована без єдиного цвяха. У церкві часто бувала родина Підмогильних.