Любов Кияновська - Мирослав Скорик

2008 рік – Маестро Мирослав Скорик на вершині визнання і слави, що поширилася далеко за межами України. До 70-річного ювілею у Львові організовується фестиваль і міжнародна конференція, присвячена його творчості. Але лаври класика не заважають йому поруч із філософськими скрипковими концертами, духовною музикою і кантатою «Гамалія» на слова Т. Шевченка давати волю юнацьким захопленням і джазувати на сцені. Скорик залишається у своєму амплуа митця, якому підвладний весь космос музики без поділу на високі й низькі жанри. І в цьому він єдиний і неповторний.

Останні кілька років Мирослав Михайлович дуже інтенсивно виступав у різних амплуа – не лише як композитор, але і як піаніст, диригент, гастролював у багатьох містах України та за кордоном. Неначе спішив сказати все, що ще можна встигнути. У проєкті Олександра Пірієва, в рамках організованого ним фестивалю української музики «Три ‘‘С’’» (Євген Станкович, Валентин Сильвестров і Мирослав Скорик), в ювілейний 2018 рік Маестро здійснив велике концертне турне містами України. Сам він відгукувався про враження від цих виступів так: « Завдяки продюсерові Олександру Пірієву нам вдалося здійснити велике турне Україною (дев’ять міст!). Публіка сприймала концерти дуже добре, переживала і щиро відгукувалася на музику. Коли я починав проект кілька років тому, то через події Революції Гідності й початок воєнних дій на сході Україні навіть скасовував виступи, оскільки гадав, що вони не на часі… Джазова музика вважається розважальною, але це не зовсім так, бо в ній присутні різні настрої, широкий спектр почуттів. І я зауважив: хоч як це парадоксально, але в наш небезпечний і досить трагічний час люди хочуть якогось відпочинку. Тому, я думаю, ці концерти мають такий успіх» [4] Ольга Голинська. Мирослав Скорик у стилі Jazz // День. 2018. Травень. URL: https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/myroslav-skoryk-u-styli-jazz-0 (дата доступу: 06.04.2021). .

Останній 80-річний ювілей композитора святкували тривало й надзвичайно урочисто. Був реалізований Міжнародний проєкт «Рік Музики Мирослава Скорика». Привітати геніального композитора з 80-річним ювілеєм приїжджає до Львова Президент України Петро Порошенко. Відбулася низка концертів в Україні й за кордоном. У більшості концертів і урочистих акцій Маестро брав участь особисто, демонструючи чудову концертну форму. Ювілейні концертні акції тривали протягом року, він виступав і як диригент, і як піаніст, і в передачах телебачення, щедро давав численні інтерв’ю. Його невсипуща творча енергія, непідвладна рокам, заворожувала і дивувала. Здавалося, що так має бути ще дуже довго, і нам всім страшенно хотілося вірити, що Мирослав Скорик так само впевнено дійде до свого 100-річного ювілею.

Тільки Боже провидіння накреслило інший план, в якому людські бажання не мають сили щось змінити. В перший день літа, 1 червня 2020 року Мирослав Скорик відійшов у вічність, залишивши тим, хто його знав і любив, почуття трагічної нереальності того, що сталося, а прийдешнім поколінням – свої музичні послання, в яких так палко, пристрасно і сильно б’ється серце української культури.

Один з останніх творів композитора – невелика п’єса «In Memory», присвячена пам’яті його молодшого внука Кирила, яку виконав його «рідний» колектив, камерний оркестр «Академія» у жовтні 2019 року. Це щемливий, прекрасний, лірично-елегійний образ пам’яті, яка не зникає і повертає дорогі нам постаті й події, на жаль, тільки у спогадах. Невже Мирослав Михайлович передбачив і завершення свого земного шляху? І те, що його музика лишиться як великий скарб нам і нашим нащадкам? Його роль в національній музиці й в духовному житті народу, його багатогранні здобутки у всіх царинах, впродовж більш ніж півстоліття, настільки значні, що їх справжню вартість пізнаватимуть наші нащадки ще багато наступних десятиліть і століть. Адже творчість Маестро закорінена в глибинах етнічного архетипу, вона – досконале втілення ментальної суті українства, що підносить її до універсальних висот світової культури.

Як написав Іван Франко у поемі «Мойсей» – літературному заповіті, який став основою опери Мирослава Скорика:

Перше, без чого неможливо обійтися, щоби сягнути сутності таланту митця – це його генетичні корені, родинні, регіональні й національні передумови, котрі віддзеркалюються в підсвідомості незалежно від свідомого вибору особистості. У тому сенсі Мирославу Скорику неймовірно пощастило. Рідко хто може похвалитися таким блискучим родоводом, в котрому представлені визначні суспільні діячі, просвітники, представники науки, культури й мистецтва. Їхня потужна «аура», безперечно, мала вплив на становлення світогляду майбутнього мистця, відклалась у його свідомості.