Олег Друздев - Іван Мазепа

Звичайно, це мало важило в тій ситуації, тому Мазепа розпочинає іншу гру. Він відряджає від себе миргородського полковника Д. Апостола, який був одним з найбільших противників царських реформ. Той, прибувши на контрольовану московською владою територію, доповідає канцлеру Головкіну про намір Мазепи… відновити союз із царем і видати Карла XII. Це неабияк зацікавило уряд, він навіть пропонує Мазепі «старий уряд» (тобто гетьманство). Та Мазепа розумів, що довіряти йому не можна. Мстивий цар, який не пробачав навіть родичам, навряд чи змилується над ним, тим паче після Батурина, публічної «страти» та анафеми (яку, до слова, виголошував Ф. Прокопович, близький друг самого Мазепи…). Було зрозуміло, що від колишньої міці шведського війська не залишилось і сліду, тому потреба у допомозі Мазепи відпала. Тим не менше його було взято під варту, яка випадково врятувала йому життя, спіймавши вбивцю, підісланого до нього. Як би там не велось, шляху назад уже не було. Лишалось одне — йти до своєї Голгофи.

Гетьманщина була вже програна Петрові І. Усі ті, хто мав симпатії до справи, яку розпочав Мазепа, і могли до нього приєднатись, були або репресовані, або нейтралізовані і поставлені на службу цареві. Залишалась одна сторона, що досі не брала участі в конфлікті — Запорізька Січ.

Із запорожцями в гетьмана ще з часів полонення Сірком були напружені відносини, але справа вимагала наступити на горло своїм амбіціям. Тієї ж осені до Січі було відправлено особистого слугу Мазепи — Нахімовського, який повинен був дізнатись, чи є можливість залучити запорозьких козаків до шведсько-українського союзу. Запоріжжя, на диво, відповіло, що готове прийняти протекцію шведського короля, але для цього потрібні переговори на рівні послів. Січовики розуміли всю небезпеку, що її несла в собі політика царя щодо них, і мали лише одну суттєву вимогу — ліквідацію фортець Кам’яного Затону та Самари, які свого часу сам Мазепа поставив для боротьби проти татар і контролю над самою Січчю, про що писали у своєму листі: «Прислана від вашої вельможності панської до нас, війська Запорозького низового, особа подала нам на Кіш широко виписаний ваш рейментарський універсал. Усе, що висловлено в ньому, прочитане було нами в загальній військовій раді нашій і все те нам, війську Запорозькому, відоме є. При тому великому рейментарському універсалі вашому ми отримали й особливого листа вельможності вашої, що зображає ворожість і злість московську. Та злість здавна на Вітчизну, матір нашу, аби захопити її у владу й володіння, хитро задумує, а захопивши, в містах українських людей своїх посадити бажає, а нашим людям українським незносні й нестерпні здирства й грабунки завдавши, у Московщину на вічне тяжке й невільне мордерство намагається загнати... Отже, для того, щоб не занапастити Вітчизни й не віддати її у рабство й вічне невільниче володіння московській ненаситності, а також для того, щоб зберегти всю її цілість від тієї ж московської знади, зважили й розглянули, вельможносте ваша панська, зі спільної згоди й цілковитої ради з генеральними особами, полковниками й іншою військовою старшиною, віддатися під протекцію, опіку і оборону найясніших королів, їхніх милостей шведського й польського, котрі, як пишете в листі своєму панському, прирекли своїм королівським словом, підтвердили християнською совістю і своїми засвідчувальними листами не тільки звільнити від московського тиранського ярма військо Запорозьке й народ український, а й зберегти його при стародавніх правах і вольностях. Обнадіївшись і впевнившись згаданими словами найясніших королів, їхніх милостей шведського й польського, ви пишете, ваша вельможносте, і до нас, війська Запорозького низового, зобов’язуючи своїм вірним старанням, щоб ми, як сини православної апостольської церкви, щиро й старанно постояли за милу Вітчизну, матір нашу, й для оборони й захисту її збиралися до вельможності вашої, постаравшись викоренити поблизу Січі Кам’яний Затон і самарські городки. На це ми, кошовий отаман і все військо Запорозьке низове, сим листом нашим військовим оголошуємо, що в цей час, з огляду на те, що дуже мало війська на Коші й без нього не може бути загальної військової ради, ми послали спеціально на Низ посланця нашого, щоб усе військо зібралося до Січі й разом зійшлося до наступного свята святителя Христового Миколая. Ми просимо й бажаємо, щоб до того дня, до свята святителя Христового Миколая, 6 грудня, прислали осіб від найясніших королів, їхніх милостей шведського й польського, і від вельможності вашої для словесної цілковитої умови й досконалих переговорів військових, бо ми, військо Запорозьке, віддалившись від царя московського, бажаємо знати, під ким будемо жити й кого собі за верховнійшого пана мати і щоб нам права, й вольності, і клейноди військові, й інші надання отримати, як за давніх королів польських Військо мало в себе... а також, щоб нам словесне пристойно й широко говорити й на одному постановити, аби було за що нам, війську Запорозькому, служби свої ранити в працях військових і випадках воєнних. При цьому доповідаємо вельможності вашій і про те, що в сусідстві з нами є кримські містечка і яка від вас увага буде з ними вчинити й повестися? Про Кам’яний Затон повідомляємо, що ми не можемо його без допомоги викоренити: звольте, вельможність ваша, прислати нам на допомогу війська воєнного, і тоді ми, отаман кошовий з військом, позбувшися сих городків проти гнізда нашого, скоро поквапимося до обозів ваших, де вони будуть знаходитися». Січ стала на сторону Мазепи та Карла… (Більше документів, які передають перебіг і дух війни за Україну між шведсько-українською коаліцією та Петром І, ви зможете прочитати у додатках.)