Олег Друздев - Іван Мазепа

Усе це необхідно знати, щоб зрозуміти причини того, чому про героя нашої оповіді досі ведуться суперечки й досі виголошуються «полярні» міркування.

Ім’я Мазепи довго залишалось прихованим від широкого загалу, а коли й згадувалось, то тільки в негативному контексті, з беззаперечним осудом. Пам’ять про нього активно винищувалася, за наказом Петра І по всій Україні прокотилася хвиля арештів симпатиків Мазепи та ліквідації всього, що могло нагадувати про нього. Нищили все: від книг і картин до різьблень на камені. Саме тому питання про зовнішній вигляд Мазепи залишається не остаточно з’ясованим. Не вдовольнившись фізичною ліквідацією, цар Петро І наказав церковним ієрархам ще й піддати Мазепу анафемі (за іронією долі це зробив один із його прибічників). З того часу щороку священики по церквах виголошували знову і знову анафему козацькому гетьманові. Та пам’ять в народі знищити було нелегко. Дійшло навіть до того, що жителі села Пересічного під Харковом побилися з місцевим дяком, який виголошував церковне прокляття, приказуючи: «Добре було життя за Мазепи — нехай кісточки його святяться». Церковне прокляття було знято аж за два століття завдяки наступникові наступника Мазепи Івана Скоропадського — Павла. Відбулося це 10 липня 1918 року. Та прийдешня радянська окупація відновила те саме ставлення до гетьмана Мазепи, що панувало за часів Російської імперії. Знову в офіційній історії виник образ зрадника. Очевидно, що противники російського шовінізму, якими були українські самостійники, виходили з протилежного, беззаперечно вважаючи Мазепу героєм. Так історичні оцінки набули полярності: Мазепа-зрадник або ж Мазепа-герой, який боровся за незалежність України. А в крайнощах, як відомо, правди мало. Мазепа зрадником не був, бо й зраджувати не було кого чи що, та й героєм, у сучасному розумінні цього слова, він теж не був, оскільки переслідував не тільки загальнодержавні, але й власні цілі. Хоча це не зменшує ні в якому разі його заслуги перед Україною. Фактично його виступ став останнім вагомим і відомим акордом у прагненні нашої країни стати вільною. Як це відбувалося, ким був Мазепа і якими мотивами він керувався, переходячи до табору ворога свого сюзерена Петра І, шведського короля Карла ХІІ, та про інші подробиці ви, шановний читачу, дізнаєтесь, прочитавши цю розвідку. Сподіваюсь, вона дасть вам відповіді на якомога більше питань, які виникають щодо одного з найвидатніших і найвідоміших синів України — гетьмана Івана Степановича Мазепи-Колединського.

Принагідно хотів би висловити подяку, хай і заочно, усім авторам, із працями яких я мав нагоду познайо­митись під час роботи над цією книжкою, яка є спробою узагальнити відповідно до того бачення в одній праці існуючі знання про Мазепу. Декотрих я згадав у списку літератури, декотрих ні, але кожен із них вніс вагому лепту в цей твір. Жоден факт чи думка, наведені в книжці, не взяті з уяви. Уся книга від початку до кінця ґрунтується на дослідженнях фахівців з цієї теми, зокрема Сергія Павленка та Тетяни Таїрової-Яковлевої, праці яких стали «кістяком» для мене при написанні цієї книги. Окремо хочу подякувати моєму науковому керівникові професору Володимиру Степановичу Александровичу за ті думки і судження, на які мене навели його поради, а також моїй коханій Насті-Марії, яка надихала мене протягом всього часу, поки я працював над цим твором.

Тож запрошую до знайомства з гетьманом Іваном Мазепою!

XVII століття в історії України було чи не найбурхливішим. Низка козацьких повстань, війна під проводом Богдана Хмельницького та Руїна, яка настала по ньому, змінили традиційний політичний і життєвий уклад на українських землях. Щодалі більшої політичної й соціальної ваги почало набирати українське козацтво, яке мало провідну роль на політичній сцені того часу. Із цього прошарку вийшло немало політичних, культурних та церковних діячів, одним з яких був і наш герой.

Іван Степанович Мазепа-Колединський народився, най­імовірніше, 20 березня 1639 року (є відомості, які роблять його молодшим на десять років) на хуторі Кам’янець (тепер с. Мазепинці Білоцерківського району Київської області) у сім’ї Адама-Степана Мазепи-Колединського та Марії Мокієвської. Імовірно, родина майбутнього гетьмана мала шляхетське коріння, адже друга частина його прізвища «Колединський» має або литовське коріння (з династії Гедиміновичів-Корибутовичів), або ж пов’язана з його родовим гербом, що веде своє походження з полоцької гілки Рюриковичів, з Волині. Перша частина прізвища, «Мазепа», швидше за все, має родову характеристику, адже означає «неповороткий», а сам Іван мав спадкову подагру, яка під час загострення утруднювала ходьбу.