Стивен Кинг - Про письменство. Мемуари про ремесло

Фільми жахів, наукова фантастика, кіно про банди тінейджерів у пошуках сексуальних пригод, про лузерів на мотоциклах — ось від чого зашкалювали мої прилади. Усе це показували не в «Емпайр» на верхньому краю Лісбон-стрит, а в кінотеатрі «Рітц», ген унизу, серед ломбардів та недалеко від магазину одягу «Луїс», де в 64-му я купив свою першу пару бітлівських шузів. Від мого дому до «Рітца» було 22 км, я їздив туди на попутках щовихідних протягом восьми років між 1958 і 1966 роками, доки нарешті не отримав водійські права. Іноді я ходив у кіно зі своїм другом Крісом Чеслі, іноді сам, проте головне, що ходив завжди, пропускав лише через хворобу чи з інших поважних причин. Саме в «Рітці» я подивився «Я вийшла заміж за космічного монстра» [40] «I Married a Monster from Outer Space» (1958) — американський науково-фантастичний фільм. з Томом Трайоном, «Привид у домі на пагорбі» з Клер Блум та Джулі Гарріс, «Дикі янголи» з Пітером Фондою та Ненсі Сінатрою. Я бачив, як Олівія де Гевілленд виколює Джеймсу Каану очі саморобними ножами в «Леді у клітці», як Джозеф Коттен повстає з мертвих у «Тихше, тихше люба Шарлотто», дивився, затамувавши подих (і з неабияким хтивим інтересом), чи повністю Еллісон Гейс виросте зі свого одягу в «Нападі п’ятдесятифутової жінки». «Рітц» пропонував найпрекрасніші речі в житті, якщо сидіти в третьому ряду, уважно дивитися й не кліпати під час важливих моментів.

Нам із Крісом подобалися будь-які жахи, але улюбленими були фільми з лінійки американсько-міжнародного виробництва, більшість яких зняв Роджер Корман [41] Roger Corman (нар. 1926 р.) — американський продюсер і режисер незалежних фільмів, вважається «Королем фільмів категорії B», творець численних малобюджетних фільмів, серед яких цикл із восьми «екранізацій» творів Едґара По, створений у 1959–1964 роках. Був наставником для багатьох майбутніх великих режисерів, серед яких Френсіс Форд Коппола, Мартін Скорсезе, Рон Говард, Джеймс Камерон і багато інших. , а назви були злизані з Едґара Аллана По. Я не кажу, що фільми зняті за мотивами творів По, бо в них не було майже нічого спільного з його прозою та поезією (не повірите, але «Ворон» був знятий як комедія). А проте в найкращих з них — «Палац із привидами», «Хробак-переможець», «Маска Червоної Смерті» — досягалося відчуття галюцинаторної моторошності, і це робило їх такими особливими. Ми з Крісом вигадали власну назву для цих фільмів, яка виносила їх в окремий жанр. Були вестерни, мелодрами, були воєнні історії… а були «По-фільми».

— Ходімо в суботу на обідній сеанс? — пропонував Кріс. — У «Рітц».

— А що йде? — питав я.

— Щось про мотоциклістів і По-фільм, — казав він.

Ясна річ, почувши про таку комбінацію, я був обома руками за. Брюс Дерн дає жару на гарлеї, а Вінсент Прайс дає жару в замку з примарами над бурхливим океаном — чого ще бажати? А якщо пощастить, можна натрапити на Гейзел Корт у мереживній нічній сорочці з глибоким вирізом.

З усіх По-фільмів найглибше мене та Кріса вразив «Провалля і маятник». Широкоекранний і кольоровий (а в 61-му, коли вийшов цей, кольорові фільми жахів усе ще були рідкістю) фільм за сценарієм Річарда Метісона взяв кілька стандартних готичних інгредієнтів і зробив із них дещо унікальне. Імовірно, це був останній висококласний студійний фільм жахів до прем’єри звірячого інді-фільму «Ніч живих мерців» Джорджа Ромеро, чия поява навіки все змінила (де в чому на краще, але переважно на гірше). У найкращій сцені, від якої ми з Крісом прикипіли до своїх сидінь, Джон Керр роздовбує замкову стіну та знаходить тіло своєї сестри, яку явно поховали живцем. Я досі пам’ятаю крупний план обличчя покійниці, знятий крізь червоний фільтр об’єктивом, який розтягнув її лице в перебільшеному безгучному крику.

Того вечора довгою дорогою додому (якщо машин було мало, доводилося йти пішки по шість-вісім кілометрів і приходити додому аж затемна) в мене виникла чудова ідея: я зроблю з «Провалля і маятника» книжку! Напишу новелізацію, як «Monarch Books» [42] Американське видавництво, яке проіснувало з кінця 1950-х до початку 1960-х років та спеціалізувалося на бульварному чтиві. , які видали новелізації такої безсмертної кінокласики, як «Джек-різник», «Ґорґо» та «Конґа» [43] «Jack the Ripper» (1959) — британський малобюджетний фільм, в основу сюжету якого лягла теорія, що Джек-різник був мстивим лікарем. Фільм був дуже успішним в американському кінопрокаті; «Gorgo» (1961) — британський фільм-катастрофа про морське чудовисько Ґорґо і його матір, знятий як данина фільмам про Ґодзіллу; «Konga» (1961) — британська наукова фантастика жахів про шимпанзе, що перетворюється на велетенське горилоподібне чудовисько. . Але я не просто напишу цей шедевр, я ще й надрукую його за допомогою барабанного преса в нашому підвалі й продаватиму в школі! Піу! Ти-бдищ!