Вільгельм Габсбурґ - Автобіоґрафія

Осередній — центральний.

Чернін Оттокар (1872–1932) — граф, австрійський політичний і державний діяч, дипломат. Ставши 1916 р. міністром закордонних справ Австро-Угорщини, намагався встановити таємні контакти з керівниками країн Антанти, щоб обговорити можливість укладення мирної угоди. Очолював Австро-Угорську делегацію на мирних перемовах у Бересті. 1 лютого 1918 р. від імені Центральних держав заявив про визнання Української Народної Республіки суверенною державою. 9 лютого 1918 р. підписав Берестейський мир з УНР. Уклав також таємну угоду з українською делегацією про поділ Галичини на польську й українську частини і об'єднання Східної Галичини та Буковини в окремий коронний край.

Замах стану — переворот.

Айхгорн Герман (1848–1918) — німецький фельдмаршал. 1918 р. командував німецькими військами в Україні. 30 липня 1918 р. вбитий есером Б.Донським у Києві.

Відповідно до Берестейського мирного договору німецькі й австрійські військові частини вступили на територію УНР 18 лютого 1918 р.

Легіон українських січових стрільців (легіон УСС) — українська добровольча військова частина в складі 55-ї дивізії австрійської армії, що діяла на російському фронті в 1914–1918 pp. Легіон УСС увійшов на територію УНР разом з австро-німецькими військами після укладення Берестейського миру. 1 квітня 1918 р. командиром військової групи, до якої входив легіон, був призначений Вільгельм Габсбурґ. Січові стрільці брали участь у боях з більшовицькими частинами на Півдні України. 6 жовтня 1918 р. легіон передислокований на Буковину. Після проголошення 1 листопада 1918 р. ЗУНР став організаційним ядром її збройних сил — Української галицької армії. Існував до травня 1920 р.

Розв'язання — тут: розпуск.

Вітовський Дмитро (1887–1919) — український військовий і державний діяч. Полковник УГА. На початку Першої світової війни вступив до легіону УСС. У 1914–1915 pp. Вітовський командував сотнею, згодом — куренем. 29 жовтня 1918 р. очолив Український генеральний військовий комісаріат, який організував Листопадове повстання у Львові. 9 листопада призначений державним секретарем військових справ ЗУНР. Загинув в авіакатастрофі в Силезії.

ЗОУНР (Західна область Української Народної Республіки) — назва Західноукраїнської Народної Республіки після об'єднання з Українською Народною Республікою в одну державу. 22 січня 1919 р. на Софійській площі в Києві відбулося урочисте проголошення Акту злуки ЗУНР і УНР в єдину соборну УНР.

Вільне козацтво — українська добровільна військово-міліційна формація, створена для охорони правопорядку. Перший кіш Вільного козацтва сформований у квітні 1917 р. на Київщині. У жовтні 1917 р. отаманом Вільного козацтва обраний Павло Скоропадський. У травні — червні 1918 р. на вимогу німецького командування загони Вільного козацтва були роззброєні й розформовані.

Олівер (властиво — Оліфер) Іван — член Української Центральної Ради. Обраний від Всеукраїнської ради робітничих депутатів на Шостих загальних зборах 8 серпня 1917 р. (Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради. — К., 1998. — С. 220).

Натіїв Зураб (1869–1919) — український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР, осетин за національністю. У березні 1918 р. призначений командиром Запорізької дивізії, а згодом — Запорізького корпусу. 1919 р. сформував у Батумі Закавказький добровільний кіш. Загинув у боях з більшовиками.

Петров (Петрів) Всеволод (1883–1948) — український військовий і громадсько-політичний діяч, генерал-хорунжий Армії УНР, військовий історик. У роки Першої світової війни — полковник Генштабу російської армії. 1917 р. — начальник штабу Туркестанської дивізії Північно-Західного фронту. Сформував із солдатів-українців своєї дивізії гайдамацький кінний полк, що згодом став першою регулярною кінною частиною Армії УНР. У серпні — листопаді 1919 р. — військовий міністр УНР, потім — начальник Генерального штабу Армії УНР.

Коновалець Євген (1891–1938) — український військовий і політичний діяч. Під час Першої світової війни — лейтенант австрійської армії. Восени 1917 р. — один з організаторів частин січових стрільців у Києві. Від січня 1918 р. — полковник Армії УНР. У серпні 1920 р. — співзасновник Української військової організації. Від лютого 1929 р. — голова Проводу українських націоналістів. 23 травня 1938 р. в Роттердамі вбитий агентом НКВД.