Вільгельм Габсбурґ - Автобіоґрафія

Бабенберґи — князівська династія в Австрії. Від 976 р. — маркграфи Баварської Східної марки, у 1156–1246 pp. - австрійські герцоги, від 1192 p. - герцоги Штирії. За Бабенберґів Австрія перетворилася на одне з наймогутніших князівств Священної Римської імперії.

Родоначальником Габсбурґів був Гунтрам Багатий (бл. 950 p.) з Верхнього Ельзасу. Від 1090 р. Габсбурґи — графи, від 1135 p — ландграфи на Верхньому Рейні та в Середній Швейцарії. Там 1020 p. збудований замок Габсбурґ, від якого походить назва династії. 1273 року першим імператором Священної Римської імперії з династії Габсбурґів був обраний Рудольф фон Габсбурґ (Рудольф І). Правив до 1291 р. Габсбурґи були імператорами Священної Римської імперії германської нації до 1806 p., Iспанії у 1516–1700 pp., Австрійської імперії — від 1804 p., Австро-Угорщини — у 1867–1918 pp. (імператори Австрії та королі Угорщини).

Східна Мархія — прикордонний край (марка) по Середньому Дунаю, утворений Карлом Великим на початку IX ст. На початку Х ст. захоплена угорцями. 955 р. після розгрому угорців утворена нова, так звана Баварська, Східна марка, маркграфами якої 976 р. стали Бабенберґи. Східна марка була ядром Австрії.

Марія Тереза (1717–1780) — імператриця (1765–1780) Священної Римської імперії з династії Габсбурґів. Була одружена з герцогом Францом-Стефаном фон Льотринген, Нащадки цього шлюбу — Габсбурґи-Льотрингени. До цієї династичної лінії належали імператори Франц Йосиф І і Карл І, а також Вільгельм Габсбурґ (Василь Вишиваний).

Огород — тут: сад.

У протоколі допиту від 4 вересня 1947 р. Вільгельм Габсбурґ свідчив, що 1905 р. вступив на навчання до реального училища у Відні, яке закінчив 1912 р. (ЦДАГО України. — Ф.263. — Спр. 66498 фп. — Т. 1. — Арк. 14).

Навтика — навігація.

Двірець — вокзал.

Візвання — запрошення.

Вчасний — тут: ранній.

Бурґ (Ховбурґ) — резиденція імператорів Австрії у Відні. Будівництво корпусів Ховбурґа розпочалося в XIII ст., завершилося 1913 р. Тут містяться тепер Національна бібліотека Австрії, збірка Музею історії мистецтв, скарбниця династії Габсбурґів. Шенбурн — імператорський палац у Відні. У 1805–1809 pp. був головною квартирою Наполеона І. 25 грудня 1805 р. тут був підписаний Пресбурзький мир, а 14 жовтня 1809 р. — Віденський мир. 1918 р. Карл I у Шенбурні зрікся титулу імператора.

Карл І (1887–1922) — імператор Австрії та король Угорщини (1916–1918). Походив з династії Габсбурґів. Сів на престіл 21 листопада 1916 р. після смерті імператора Франца-Йосифа І. Під час революції Карл І був змушений 11 листопада 1918р. зректися влади в Австрії, а 13 листопада — в Угорщині. З квітня 1919 р. австрійський парламент позбавив династію Габсбурґів права на престіл.

Бажант — фазан.

Рудольф Франц Карл Йосиф — ерцгерцог і кронпринц Австрійський (1858–1889), єдиний син імператора Франца Йосифа І. 10 травня 1881 р. взяв шлюб з принцесою Стефанією, дочкою бельгійського короля Леопольда II. Був закоханий у румунську баронесу Марію Вечера. Хотів розлучитися з дружиною і взяти шлюб з Марією Вечера, але під тиском батька дав слово розірвати з нею стосунки. 30 січня 1889 р. ерцгерцог Рудольф і баронеса Вечера були знайдені мертвими в мисливському замку Мейєрлінг (Рудольф застрелився, Вечера зажила отрути). Синів Рудольф не залишив, тому його смерть надала право на престіл ерцгерцогові Карлу Людвігу, братові імператора Франца Йосифа, а по смерті Карла Людвіга 1896 р. — його синові Францу Фердінанду (1863–1914).

Франц Йосиф I (1830–1916) — австрійський імператор (від 1848 р.) і угорський король (від 1867 р.). Сів на престіл у грудні 1848 р. внаслідок зречення трону імператором фердінандом І під час «Весни народів». По смерті Франца Йосифа імперією правив останній імператор з дому Габсбурґів Карл І.

Жовнір — вояк, солдат.

Горожанське право — цивільне право.

Апанаж — земельне володіння.

Побирати — тут: одержувати.

Кавцький (Каутський) Карл (1854–1938) — один з лідерів німецької соціал-демократії і 2-го Інтернаціоналу. Автор багатьох теоретичних творів, що сприяли поширенню марксизму. Після приходу Гітлера до влади емігрував до Відня, а 1938 р. — до Голландії, де й помер.