Дмитро Донцов: Рік 1918, Київ

Під час першої війни, ті сліпці, які в 1917 р. плекали надію на Москву і соціялізм, мусіли потім самі очолити протимосковський і протисоціялістичний рух українських мас. Під час другої війни, коли Москву викинуто з України, ті "маси" зараз же заходилися нищити у себе московську політичну і соціальну систему, і тільки німецька сила тому перешкодила. Так буде і під час нової війни, в чім на власній скірі переконаються наші нові москвофіли.

Роки 1917 і 1918 ще повторяться. Тоді треба буде, щоб на чолі нації стала нова провідна верства, яка й обєднає й поведе за собою націю, не обєднуючись з живими трупами і — як казали у нас в старовину — "не радячись з слабими про силу, з сліпими про світло, з розбійниками про мир і згоду".

Богом данний вояк, якому усміхнеться щастя-доля, "un soldat heureux", який, з своїми довершить недовершене в 1917-22 рр., у Києві, — буде не лише людина думки і волі. Він мусить бути натхнений не дрібними ідейками загибаючого світу ("проґрес", "справжня демократія", справжній соціялізм"), а тою нашою стародавньою містикою, яка одна лиш зломить темну, шаманську містику панування червоної чи білої московської орди; яка дасть остаточну перемогу Київу над Москвою, тою містикою, яка вічним вогнем блискає з лєґенд старого Києва (про Апостола Андрія, про Кожемяку, лицаря Михайлика), з нашої історії, з письменства ("Слово о Полку Іворя", Шевченко), з Св. Софії Київської.

Лиш ця містика, яку ігнорувалося досі, дасть непереможну силу новому 1917 чи 1918 року. Той лиш, хто знайде ключ до неї, заложить міцні, реальні підстави нової Київської держави. Треба, щоб "поруч Лаври станув Капітолій" (Е. Маланюк). Бо не встоятися йому — без неї.

МОДЕРНЕ МОСКВОФІЛЬСТВО, Київ, 1913.

…брошура Д-ва, це пристрасний протест проти національного "гермафродитства" значної частини української інтеліґенції і проти її рабського ідолопоклонства перед російською культурою. (День).

… Українці починають голосно говорити, як це робить Донцов і товариші, що всяка надія на Росію — утопія, та лишається шукати ратунку тільки в сепаратизмі… бійтесь його! Коли ви будете продовжувати вашу політику, Донцови будуть числитися не одиницями й не десятками, а сотками, тисячами, міліонами. (З промови лідера конст. — демокр. партії, проф. П. Мілюкова, в петерсбурській Державній Думі, 19. 11. 1914).

З ПРИВОДУ ОДНОЇ ЄРЕСІ, Київ, 1914.

Д. Д. старанно підкреслює, що український рух набирає міжнароднього значення. (Шлях).

СУЧАСНЕ ПОЛІТИЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ НАЦІЇ І НАШІ ЗАВДАННЯ

(Реферат на 2-ім всеукраїнськім студентськім зїзді в липні 1913 у Львові). Львів, 1913.

Цю річ належить трактувати, як першу ластівку самостійницьких стремлінь, які будуть серед українців. ("Krytyka", Краків).

Відірвати полудневу Русь від Росії, пірвати всякі звязки з нею, проголосити повний політичний сепаратизм — ось реальний і конкретний клич, після думки найбільш радикального ідеолога політичної самостійности України. (Прикарпатська Русь, Львів).

В нашім громадянстві мусіли зявитися сепаратистичні тенденції… Спроба Д-ва є першою і покищо одинокою з цих спроб.

Теорія "сепаратизму" може відіграти в нас шкідливу ролю. "Нова програма Д-ва не може бути реальною програмою широких мас", (с. д. "Дзвін", Київ).

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ ІДЕЇ, Винниця 1917. Львів 1919.

Похід карла XII. НА УКРАЇНУ

Культура примітивізму, Черкаси-Київ, 1919.

Міжнароднє положення України і Росія, Київ 1918.

Підстави нашої політики, Відень 1921.

… Клясична характеристика російського світа. Клясична критика Драгоманівщини. (Гром. вістник, Львів).

Поетка українського рісорджімента (Леся Українка), Львів 1922.

…Оригінальний інтерпретатор і тонкий критик. (Зеров — "Леся Українка", Київ 1924).

Націоналізм, Львів-Жовква. Печатня оо. Василіян.

Де шукати наших традицій, Львів 1937.

Наша доба й література, Львів 1937.

Політика принціпіяльна і ОПОРТУНІСТИЧНА, Львів 1928.

Що таке інтернаціоналізм, Львів 1928.

Патріотизм, Львів 1935.

Маса і провід, Львів 1928.

Дурман соціялізму, Львів,

Хрест проти диявола, Торонто, 1948, Мюнхен, 1949.

За який провід, Вінніпег 1948, Мюнхен 1949.

Демаскування шашелів, Мюнхен 1949.

Дух нашої давнини, Прага, 1944, Мюнхен, 1951.

Правда прадідів великих, Філядельфія 1952.

Туга за героїчним, постаті та ідеї літературної України, Лондон 1953, вид. СУМ-і.

Поетка вогняних меж, Олена Теліга, Торонто 1952, накладом О. Тяжкого.