Бруно Шульц - Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський

Я перебуваю зараз у такій точці свого розвитку, коли мені не вільно погодитися на половинчасті результати, відкласти втілення планів на незнане майбутнє. Я мушу всі свої зусилля зосередити цілковито на мистецькому чині, на який лише здатний.

Натиск нереалізованих завдань додає мені сміливості просити таке.

Прошу Високе Міністерство зволити надати мені оплачувану відпустку від учительських обов'язків на річний термін [439], і нехай мені буде вільно зазначити, що в разі прихильного рішення Міністерства я вважатиму себе відрядженим із поста попередньої праці на інший відтинок культурної роботи, не менш важливий і відповідальний.

Бруно Шульц

Дрогобич, 9 травня 1934 року.

Бруно Шульц, учитель Державної гімназії

у Дрогобичі просить про відпустку через хворобу.

До Кураторії Львівського Шкільного Округу

у Львові

Прошу надати мені чотиритижневу [440]відпустку для поправлення здоров'я. Прохання моє підтримую медичною довідкою.

Бруно Шульц

Учитель Державної

гімназії у Дрогобичі

Дрогобич, 30 серпня 1934.

До

Кураторії Львівського Шкільного Округу

у Львові

Як штатний учитель малювання і практичних занять у Державній гімназії у Дрогобичі звертаюся до Високої Кураторії з проханням такого змісту:

Я — маляр за освітою та покликанням і, як це іноді трапляється в мистецькій еволюції художників, внутрішній імпульс і потреба самовиразу скерували мене від певного часу на шлях літературних спроб і експериментів.

У результаті цих зусиль, окрім невеликих робіт, постала також книжка Цинамонові крамниці , сприйнята майже всіма шанованими фахівцями з великим визнанням як досягнення й об'ява на майбутнє.

Відтак тепер переді мною постало значно масштабніше завдання, контури якого щоразу виразніше вимальовуються переді мною з начерків уривків. Більші та серйозніші труднощі того завдання непереборно накидають мені потребу присвятити йому неподільні зусилля та весь свій час. Принагідні й уривчасті зусилля на окрайці шкільних занять виявилися розсіюванням і розбазарюванням творчого імпульсу, який повинен бути скерований в єдине русло. З іншого боку, завдання та обов'язки вчителя практичних занять вимагають цілковитої концентрації на предметі, передбачають специфічну внутрішню настанову, яку неможливо узгодити з вичікувальною та споглядальною поставою художника, з його відповідальною, сповненою внутрішньої напруги працею.

За цих обставин я вирішив звернутися до Високої Кураторії з наполегливим проханням:

Прошу Високу Кураторію зволити надати мені 10-місячну оплачувану відпустку на 1935/6 навчальний рік, щоб уможливити мені втілення моїх літературних намірів, від 1 вересня 1935 до 30 червня 1936 [441].

Оклад для учителів, залучених для викладання замість мене на час моєї відпустки, прошу ласкаво Високу Кураторію вирахувати з моєї вчительської зарплатні.

Зі свого боку, докладу всіх зусиль, щоб надійним результатом віддячити Державі за полегшу та допомогу, якої вона надасть моїм зусиллям.

Бруно Шульц

Дрогобич, 20 березня 1935.

До Кураторії Львівського Шкільного Округу

у Львові

Керуючись вимогою Кураторії ЛШО, доповнюю моє прохання в тому напрямку, що прошу надати мені оплачувану відпустку впродовж 1935/6 навч. року, тобто в і д 1 в е р е с н я 1 9 3 5 д о 3 1 с е р п н я 1 9 3 6 [442].

Бруно Шульц

Дрогобич, 28 травня 1935.

До Кураторії Львівського Шкільного Округу

у Львові

Кураторія ШО звернулася із запитом до Дирекції Держ. гімназії у Дрогобичі, чи, у зв'язку з труднощами в наданні мені оплачуваної відпустки із відшкодуванням коштів за заміну, не був би я схильний клопотати про неоплачувану відпустку.

У відповідь на це дозволю собі зауважити, що річна міністерська стипендія, яку я отримав, разом із різницею між доходом мого службового рівня та відшкодуванням платні для контрактного працівника, заледве становить мінімум утримання для мене та моєї родини.

Міністерство ВС і НО та Кураторія ШО, дуже прихильно та великодушно поставившись до моєї творчості, неначе подали навзаєм руки у спільних заходах, покликаних створити мені — за забезпечення мені певного прожиткового мінімуму — таких зовнішніх умов, щоб упродовж того року я міг втілити мої літературні наміри.

Неоплачувана відпустка, обмежуючи мої доходи самою лише стипендією, прирекла б мене на мізерну вегетацію, змусила б шукати додаткових доходів у царині журналістики — отож, цілковито розминулася б із первісним наміром Кураторії, яка прагнула дати мені змогу для зосередженої, інтенсивної та продуктивної творчої праці.