Бруно Шульц - Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський

Бруно Шульц

30 VIII 1937

Дорога Пані Ромо!

Після повернення з Варшави у мене увесь час був якийсь період затишку та спокою. Побачення з Юною, замість роздратувати й обурити мене, якось мене заспокоїло. Я знайшов її цілком умиротвореною, погодженою з фактом розставання, і це мене протверезило, її вартість для мене більшає або меншає залежно від вагань, яких зазнають мої уявлення про її прив'язаність до мене. Оскільки ту справу нелегко вирішити, і вона й надалі показується мені в різних аспектах — залежно від спогадів, які мені спадають на гадку, — то моя депресія і жаль усе ще лежать причаєні та готові до стрибка. Зараз, ск. мені подумалося, що її спокій міг бути удаваний, це може бути поза, продиктована чи то гордістю, чи то імперативом самоконтролю. Але байдуже.

До мого доброго самопочуття спричинилося — прошу не сміятися з мене — Ваше ясновидіння чи інтуїція, яка провістила продуктивний для моєї творчості період. Чи Ви пригадуєте? До того додалося ще якесь внутрішнє відчуття повноти й потенціалу, володіння достатніми ресурсами і резервами. Позаяк я тепер постійно думаю про переклад на якусь європейську мову, мені спало на думку написати якусь річ одразу німецькою мовою. Я це частково втілив і почав писати німецький твір (маю вже понад 20 стор. зошита) [294]. Донині я був ним досить задоволений, сьогодні вперше стався напад сумніву, який мені загрожує отруєнням цього починання. Але, може, ще його врятую. Мова не завдає мені особливих труднощів, я рухаюся в ній із майже цілковитою свободою, але твір страждає від певної нездатності до остаточного зусилля, до новаторської меткості — засадничої хвороби, від якої тепер потерпає моя творчість. Допіру після того, як перепишу, зможу зрозуміти, чи річ чогось варта.

На моє exposé про Цинам. крамниці [295]не маю з Італії жодної відповіді. Це мене дивує і засмучує. Пропозиція надійшла від італійської сторони і була д. тепла [296]. Чому ж тепер на два листи жодної відповіді? (Я, мабуть, розповідав Вам про ту пропозицію?)

Що у Вас чутно? Чи Ви все ще такі запрацьовані? Чи й далі годі уникнути ліквідації Вашого бюро, про яку Ви розповідали? Чи маєте Ви вже якісь плани або перспективи? Як Ви почуваєтеся? Чи бачитеся з кимось? Чи бачилися Ви зі Штурмом? Рівночасно я пишу про Вас Ґомбровичу. Сподіваюся, що мені вдасться організувати якесь зближення між вами. Але він зараз чомусь нездужає, і не у кращій формі.

Я хотів би отримати незабаром від Вас кілька слів, дізнатися, як Вам ведеться зовнішньо та внутрішньо. Чи напишете Ви мені?

Дуже сердечно вітаю.

Бруно Шульц

Дрогобич, 29 IX 1937

Дорога Пані Ромо!

Мені не щастить із Ґомбровичем. Він тепер зазнає якихось депресивних станів і уникає людей. Ґомбрович пообіцяв мені, що, коли чутиметься краще, зателефонує до Вас. Мені написав також Віткаци. Він порвав із Ґомбровичем, натомість помирився з Марусею Каспрович [297], у котрої тепер часто буває. Він радить мені цілковито змінити тематику «з метою розтягнення яйцепроводу, щоб вчинити остаточне сім'явиверження». Але прошу Вас, не цитуйте йому цю фразу, бо буде мене звинувачувати в неделікатності, хоча тут ідеться про мою, а не його потенцію.

Я вже доволі давно закінчив мою німецьку новелу [298], але переписування йде вкрай повільно через різні інші заняття і малу певність у написаній речі. То буде доволі довга річ, тематикою споріднена з Санаторієм Під Кл.

На жаль, із тією італійською пропозицією поки що якось тихо, жодної відповіді на моє exposé про Крамниці двома мовами. Трапилося це за посередництва п. М. Хазен [299], піаністки, з якою я познайомився в Закопаному, і яка має шалені знайомства у світі.

Чому Ваше самопочуття таке лихе? Що б могло Вам дати трохи спокою та внутрішньої стабільності? Як Вам пасує з підрізаним волоссям? Тішуся, що Ви закінчили заміну. О, якби Ви могли заробити трохи грошей, щоб виїхати на кілька тижнів за кордон. Я про це також мрію. Про Юну я останнім часом не згадую. Минулого тижня я зазнав такого сильного нападу родинного гніву, що подумав уже, що цим разом таки відокремлюся від них і оселюся осібно. Якось знову все полагіднішало, але не виключено, що я переїду. Як Ви радите мені зробити? То буде на шкоду родині, адже мені доведеться платити за кімнату й обслуговування.

Не гнівайтеся, що я так мало пишу, але маю багато шкільних та інших занять. Невдовзі напишу знову. Поки що мені не трапився пристойний переклад для Вас.