Бруно Шульц - Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський

В «Chochole» [321], новому сатиричному виданні, Корабйовський (Стронць) ) [322]умістив потворну, хоч і влучну пародію на мою прозу. В «Pionie» з'явилася в постаті рецензії стаття Сандауера Про творчість міфологів [323], у якій ідеться про Ґомбровича і Шульца. Окрім цих, мені не відомі жодні рецензії, бо я не передплатив пресових інформацій.

Певно, Ти не бачилася з Віткаци? Як Тобі живеться? Чи бачишся з кимось? Я отримав листа від Ванди Краґен, в якому вона повідомляє мене про якісь напасливі статті Сківського [324]і П'ясецького [325]про Фердидурке . Боюся, щоб справа Фердидурке не стала для мене якоюсь психічною травмою.

Еґґа [326]вже намалювала ілюстрації до Комети . Думаю, що скоро її опублікують.

Томасові Манну я все ще досі не написав [327]. Я дуже цього боюся.

Якщо невдовзі не отримаю від Тебе звісток, дуже перейматимуся.

Передаю сердечні вітання і прохання відгукнутися.

Бруно Шульц

Дрогобич, 6 II 1938

Дорога Ромо!

Турбує мене звістка про Твою хворобу. Сподіваюся, що рентген доведе безпідставність Твоїх побоювань. Ти вже досить за життя нахворілася, і воно якось Тобі не пасує. Я вже встав, але не виходжу, сильний кашель, маю вільні дні до понеділка.

Дуже мене цікавлять усі новини і плітки, які Ти збираєш для мене. Чи й справді я маю якісь шанси отримати нагороду «Wiadomości»? Я про це не хочу й думати, щоб не зазнати пізніше розчарування. Зрештою, мені здається, що у присудженні цієї нагороди певну роль відіграють міркування і впливи, яких я не маю в моїй далекій провінції. Гадаю, що отримає її Ґомбрович [328]. Дякую Тобі за люб'язне бажання повідомити мені про результати, але не варто, бо й так одразу скажуть по радіо.

Я перестав писати рецензії для «Wiadomości» [329], бо воно мене не тішить, а навпаки, завжди вимагає від мене значного зусилля. Дуже дивуюся, що Ґомбр. написав таку хорошу рецензію про Брохвича. Я не міг тієї книжки навіть читати, але, будь ласка, не кажи про це нікому, бо я йому, звісно, написав, що книжка мені подобається. Якщо матимеш змогу, перешли мені статті Сківського та П'ясецького бандероллю.

Дякую Тобі за пораду у справі з Юною, може, я нею скористаюся. Проте Віткаци страшенно не підходить для таких місій. Він не годен зробити для когось нічого доброго. Я за це на нього не ображаюся. Вдячний йому за знайомство зі Штурмом.

Еґґа вже проілюструвала Комету , і певно, скоро опублікують.

Якихось 2 тижні тому я попросив Кістера (Rój) надіслати прим. Крамниць , потрібний мені для перекладачки у Відні. І це прохання і, мабуть, зазначені адреси критиків, які просили про Санаторій — залишилися без належної уваги. Вони мене жахливо недооцінюють.

Я не хотів би наражати Тебе на прикру відповідь, але, може, Ти могла би спитати по телефону?

Чому Ти так довго не писала? Чи бачишся Ти з кимось зі знайомих? Штурмом, Лібервертом?

Прошу Тебе сповістити про діагноз на підставі знімка. Дуже сердечно вітаю і дякую за новини.

Бруно

Читав І частину роману Монтерлана Дівчата [330]. Чудовий. Обов'язково прочитай!

[приблизно середина лютого 1938]

Дорога Ромо!

Засмутила мене і стурбувала звістка, що Ти хвора, що лежиш у шпиталі. Чому Тобі конче довелося лягати в лікарню? Чи для обстеження, чи для лікування, яке годі провести вдома? Я знаю, що жовчні напади («колька») страшенно болючі й нестерпні без наркотиків. Чи маєш Ти хороший догляд? Чи добре до Тебе ставляться? Чи Тебе хтось відвідує? Чи маєш Ти що читати? Чи маєш про що думати? Який він, отой шпитальний світ? Чи лежиш Ти з кимось, чи сама? Пиши мені часто і повідомляй про все, особливо про те, що стосується Твого здоров'я. Як Ти могла написати, що нудиш мені своїми листами!

Яка Ти мила, що, лежачи у шпиталі, пам'ятаєш про мої справи і втікаєш з-під лікарської опіки, щоб залагодити для мене щось, про що я навіть не просив, усвідомлюючи, наскільки Ти зайнята! Велике Тобі спасибі.

Я б дуже хотів отримати ту нагороду [331], головним чином тому, що то поміст для виходу поза межі польської мови. Ну, і гроші теж щось значать! Попри все, Твій попередній лист викликав у мені надії, хоча я знав, що там вирішальними є міркування літературної політики, взаємні послуги, які надають, щоб забезпечити собі підтримку нагороджених.

Статтю П'ясецького отримав, дякую Тобі. Вона вульгарна й дурна. Велика рецензія Поміровського з'явилася в «Tygodniku Ilustrowanym» [332], проте позбавлена ентузіазму. В «Pionie», здається, в № 5, була гарна стаття про мене (переважно) і про Ґомбровича А. Сандауера, молодого критика, котрий завдяки дуже інтелігентному обговоренню моєї (і Ґомбровича) творчості здобув собі літературні остроги. Другу статтю того ж критика про Санаторій я надіслав у «Skamander» [333]разом із моїм [примірником] Фердидурке .