Бруно Шульц - Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський

* У цьому полягає [секрет] успіху всіх ворожок, хіроманток тощо.

**А я не вмію жити без якоїсь принади, без дрібки перцю, без якоїсь смаковитої приправи життя. [Примітки Б. Шульца].

Ви помиляєтеся, якщо гадаєте, що для творчості потрібне страждання. Це стара зачовгана схема, — либонь, іноді й слушна, — але не в моєму випадку. Я потребую доброї тиші, трохи таємної, поживної радості, споглядальної пажерливості на тишу, на погожість. Я не вмію страждати. Страждання мене не підсилює. А може, я помиляюся.

Я не листуюся з жодною жінкою, крім Юни. Шкода, що ми не знайшли одне одного кілька років тому. Тоді я ще вмів писати прегарні листи. З моїх листів поступово постали Цинам. крамниці . Ті листи переважно були адресовані Пані Деборі Фоґель, авторці Цвітуть акації . Більшість тих листів пропали. [270]

Читання актуальних літературних видань гнітить мене. Я бачу, скільки люди пишуть, а я — нічого. Дякую Вам красно, — не трудіться надсиланням «Wiadomości» [271], не знаю, чи я їх читатиму. П. Штурмові не знаю, що й писати. Я в розпачі — без обґрунтованої рації, і в цьому становищі я є еготистом, замкненим на власних справах. Як то мав би зрозуміти Штурм — він, який цілковито відданий людям, позбавлений приватного життя, антитеза еготизму?

Не журіться Стефом. То мусить трохи потривати, але минеться. Побачите.

Дуже сердечно Вас вітаю.

Бруно Шульц

15 XI 1936

Чи Вам справді ще подобаються Крамниці ? Чи Ви вірите в мою творчість?

Передавайте сердечні вітання Віткаци.

Чи можете Ви щось зробити у справі моєї фіктивної реєстрації у Сілезії? У сілезькій глибинці вистачить посвідки про кількатижневу реєстрацію, як мене поінформував один адвокат із Катовиць. Як би те зробити? Але не варто цього брати близько до серця. Вам вистачить власних клопотів, та й, окрім того, Стеф хворий. Зачекаю, аж йому покращає.

Дорога Пані Романо!

Ви так мимохідь повідомили мені про втрату посади, наче про мало важливий факт! Адже Ви мали б це уже якийсь час передчувати? Чи маєте Ви якісь види на іншу? Чи Штурм чогось не порадить, не скористається своїми впливами? Дивна річ, що ота справа із залозами Вашого хлопчика так тягнеться! А може, то на іншому тлі? Повідомте мені неодмінно про подальший перебіг, і що каже лікар.

Чи на літературних вечорах Ви бачитеся з кимось зі спільних знайомих? З ким Ви там знайомі? Про листування із Ґомбром [272]я не писав, бо насправді справа була тривіальна — не відомо, з якого дива про неї стільки говорили. Ґомбрович — то дуже цікавий письменник, один із найцікавіших. Чи знаєте Ви про його Щоденник періоду дозрівання ? Прошу обов'язково прочитати — сенсаційна книжка. Я не відписував у справі приїзду до Варшави, бо не знав, як воно складеться. Тепер постає так, що я не приїду, або [приїду] дуже ненадовго. Юна їде до Янова, що неподалік Львова. Побачимося у Львові. Приїду, може, сам у справі видання моїх новел [273]. Хочу попередньо залагодити справу шлюбу та поїхати до Катовиць. Я, власне, шукаю когось у сілезькій глибинці, хто би погодився прописати мене в себе. Я не знаю нікого. Навіть не знаю, як ті місцевості називаються. Може, Ви зможете мені щось порадити?

Штурмові я не писав, бо здається мені, що я зайве обтяжую його обов'язком відповіді — людину настільки зайняту, — я вважаю гріхом відбирати йому ту дещицю часу, яку йому інші не встигли урвати. Як Ви можете бодай припустити, що я знеохотився до нього? Як він може таке припускати? Як узагалі можна мати закиди до Штурма? Я сповнений поваги і чулості до цього чоловіка, напишу йому невдовзі.

Я доходжу висновку, що найважливішою причиною моєї депресії є бездіяльність, непродуктивність. А причиною моєї бездіяльності є забобон, що я можу працювати тільки, коли все гаразд, і коли я задоволений, і маю трохи безтурботності в душі. Між тим, у будь-якому настрої слід здолати себе і працювати. Незалежно від погоди і примх настрою. Не питати себе про задоволення, про щастя — зіперти своє життя на праці, на зусиллях, на результатах. Якби мені це вдалося, я був би щасливий.

Минулого тижня я побував у Львові, відвідав мою давню приятельку Дебору Фоґель, дуже милу і шляхетну, мудру людину, а також моїх родичів. Я зголосився прочитати доповідь про Т. Манна [274]в мист.- літ. клубі, але ще не почав її готувати.

Не гнівайтеся за скупий сьогоднішній лист і скоріше відпишіть. Я читаю Ваші листи з великим задоволенням і… полегкістю.

Сердечно Вас вітаю.

Бруно Шульц