Бруно Шульц - Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський

Лист із клопотанням про десятимісячну оплачувану відпустку був надісланий до Львівської Кураторії за посередництва дирекції гімназії, яка також переказала свою підтримку прохання Шульца: «Дирекція подає в додатку прохання п. Бруно Шульца […] про надання йому оплачуваної відпустки […]. Прохач є сумлінним учителем, ревним у виконанні своїх обов'язків. Він працює над поглибленням свого фахового курсу, а також займається написанням роману та новелістичних текстів. Дирекція, переказуючи клопотання прохача з прихильним висновком, просить призначити на час його відпустки відповідного вчителя […]. Директор Тадеуш Каньовський».

Врешті-решт Шульц отримав оплачувану відпустку тільки на півроку (1 січня 1936 — 3 червня 1936) через труднощі в пошуку заміни.

У той сам час директор Тадеуш Каньовський написав до Кураторії листа щодо цієї ж справи: «П. Бруно Шульц, обміркувавши це питання, повідомив письмово, що н а н е о п л а ч у в а н у в і д п у с т к у п о г о д и т и с я н е м о ж е, а це зумовлено його домашніми обставинами, адже він має на утриманні родину з трьох осіб (сестра з дітьми без жодного забезпечення). А тепер його фінансове становище стало для нього ще важчим, позаяк опора їхньої родини, с.[вітлої] п.[ам'яті] інженер Шульц навесні помер […]».

На прохання про переведення до Варшави Варшавська Кураторія листом від 9 вересня 1936 року відповіла: «Кураторія не має змоги виконати клопотання п. Бруно Шульца щодо переведення його до Варшави». На листі Шульца за 2 липня 1936 року занотовано: «Варшавська Кураторія листом від 9 IX 1936 відповіла, що вакансії відсутні».

Йдеться про незавершений і втрачений роман Месія (Mesjasz).

Йдеться про збірку Санаторій під клепсидрою , опубліковану у видавництві «Rój» (1937).

Йдеться про Процес Франца Кафки («Rój», 1936). Див. примітку 7 в листах Шульца до редакції «Sygnałów» (у електронній версії — прим. 181) .

Справа переведення до Львова, про що далі клопотав Шульц, так і не була втілена, хоча зі збереженого документа випливає, що для того були певні шанси: «Враховуючи мистецько-літературні таланти п. Шульца, II В.[ідділ] [Кураторії ЛШО] підтримує його прохання про переведення до Львова, зазначаючи, що в державних гімназіях немає вакансії вчителя малювання. Прохач міг би плідно працювати в загальній або професійній школі, до якої можна було би його перевести. — Львів 28 XII 1936».

Прохання Шульца про дозвіл навчати малювання — три години на тиждень — в іншій дрогобицькій гімназії було зумовлене потребою збільшити кількість навчальних годин до ліміту, якого вимагали положення про роботу вчителя. Дирекція Державної Гімназії в супровідному листі підтримала клопотання Шульца: «Прохач має в Державній гімназії 27 годин, а у приватній гімназії ім. Стернбаха матиме 3 години, тобто разом 30 годин на тиждень. Він є сумлінним і ретельним учителем. — Директор Т. Каньовський».

Український переклад книжки Є. Фіцовського опублікований у 2010 р. (Єжи Фіцовський. Регіони великої єресі та околиці . / Пер. з пол. А. Павлишина. — K.: Дух і Літера. 2010. — 544 с.), згаданий нарис на с. 185—193. — Прим. пер .

Дебора Фоґель (1900—1942), котра означила своє місце в польській літературі лише однією книжкою, томом новаторської, філософсько-ліричної прози Цвітуть акації ( Akacje kwitną , 1935), є постаттю майже незнаною навіть для літературознавців. Нагадати про її присутність і в літературі, і — передусім — у житті Бруно Шульца варто (не применшуючи її власних мистецьких осягнень) бодай тому, що вона є співтворцем постання Цинамонових крамниць .

Про помітну роль, яку Фоґель відіграла у дружбі, розмовах і рясному листуванні зі своїм приятелем із сусіднього Дрогобича, уже йшлося у Вступі до «Книги листів» . Можна — дуже довільно та приблизно [див.: Регіони великої єресі та околиці Єжи Фіцовського, розділ «Праісторія та створення «Цинамонових крамниць»», с. 59—64] — реконструювати той епістолярний діалог шляхом зіставлення подібних тематичних мотивів (манекени, тандита, «подібність матерії до шматяної ляльки»), а водночас відмінних, іноді діаметрально протилежних інтерпретацій власне тих спільних сюжетів, образів, письменницьких зацікавлень обох партнерів у діалозі. Така конфронтація Трактату про манекенів із Цинамонових крамниць і збірки Цвітуть акації , мабуть, містить сліди листування між Деборою Фоґель і Шульцом, листування, яке було знищене у Львові та Дрогобичі. Тож тут варто доточити короткий життєпис Дебори Фоґель.