Бруно Шульц - Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський

Войцех Лінке (1906—1962) — польський маляр, малювальник, сатирик, творець особливого ґатунку експресіоністського сюрреалізму з соціальним підтекстом.

Див. примітку 10 до листів Шульца до Романи Гальперн (у електронній версії — прим. 268) .

Вітольд Ґомбрович — див. біографічну довідку у примітках до листів Шульца до нього (у електронній версії — прим. 227) .

«Стаття» ця, як її називає Ґомбрович, — то розлога і прониклива розвідка Шульца про Фердидурке ( Ferdydurke ). Первісні плани публікації в «Wiadomościach Literackich» годі було втілити через значний обсяг тексту. Зрештою, він з'явився у часописі «Skamander» (липень-вересень 1938).

Йдеться про «Tygodnik Ilustrowany».

Артур Сандауер — див. біографічну інформацію у примітках до його листів (у електронній версії — прим. 545) .

Намовляння Ґомбровича щодо можливого навернення Шульца до католицизму, враховуючи добре знану антиклерикальну поставу автора Фердидурке , видаються радше експериментом, спробою психологічної маніпуляції, ніж світоглядною агітацією.

Ляски — місцевість неподалік Варшави, садиба Закладу догляду за сліпими, організованого та керованого черницями, котрі вчили та виховували у християнському дусі дітей і молодь; осередок католицької думки. Тут упродовж певного часу мешкала, ховаючись під час окупації від переслідувань «із расових причин» колишня наречена Бруно Шульца Юзефина Шелінська.

Анджей Плешневич — див. біографію у примітках до листів Шульца до нього (у електронній версії — прим. 229) .

Стелла Ольґерд (псевдонім Стефанїї Лазарської) — працівниця бюро ПЕН-клубу у Варшаві, перекладачка, публіцистка.

Войцех Натансон — див. примітку 101 у листах Шульца до Романи Гальперн (у електронній версії — прим. 359) . Лист на підтримку поїздки Шульца невдовзі був відправлений.

Йдеться про рецензію на Санаторій під клепсидрою (див. примітку 4 в листах Романи Гальперн (у електронній версії — прим. 474) ).

Послуга, яка передбачала періодичне надання клієнтові вирізок із преси на певну тему або про певну особу. — Прим. пер.

Ґомбрович перечитав його ще раз уже після публікації в часописі «Skamander», у липні 1938 року.

Йдеться про правки до тексту Шульца, внесені редактором часопису «Skamander» Мечиславом Ґридзевським (див. його біографію у примітках до листа Шульца до нього (у електронній версії — прим. 244) ), котрий і в інших публікованих творах іноді робив численні правки, вилучаючи слова іншомовного походження.

Месія ( Mesjasz ) — роман Шульца, над яким він тоді особливо плідно — після певної перерви — працював; твір не був завершений, рукопис загинув.

Вацлав Чарський — див. біографію в примітках до листів Шульца до нього (у електронній версії — прим. 190) .

«Шахрайство з боку Гаардт», — ідеться про протест Шульца з приводу фальсифікування «художницею» з Познані фейлетону Еґґа ван Гаардт ( Egga van Haardt , «Tygodnik Ilustrowany» 1938, № 40). Оте фальшування, про що ні Шульц, ні Ґомбрович не знали, було, радше за все, справою рук її приятеля Єжи Бродніцького, котрий вигадав їй нове ім'я та офіційну роль художниці, авторки творів, насправді виконаних ним самим. Роз'яснення врешті-решт так і не було передане в «Tygodnik». (Пор. лист Шульца № 111. Див. також біографію Еґґи ван Гаардт у примітках до її листа до Шульца (у електронній версії — прим. 562) ).

Чеслав Страшевич (1904—1963) — польський письменник, публіцист, автор романів Клята Венеція ( Przeklęta Wenecja ), Туристи з лелечих гнізд ( Turyści z bocianich gniazd ).

Вільгельм (Єжи, Едвард) Корабйовський, справжнє прізвище Вінт (бл. 1900—1944) — польський публіцист, сатирик, літературний критик, театрознавець, актор. Публікував рецензії, в тому числі на Цинамонові крамниці Шульца — Запізніла рецензія ( Spóźniona recenzja , «Nowe Czasy», 1935, № 23), нариси, фейлетони в часописах «Nowe Czasy», «Sygnały», «Szpilki», «Pion», «Droga», «Kurier Poranny», «Tygodnik Ilustrowany». В образі «радника Стронця» виступав у періодичній радіопрограмі «На веселій львівській хвилі», до якої писав також тексти реприз. У першому числі тижневика «Chochoł» умістив пародію на прозу Шульца під назвою А la maniere de… Bruno Schulz . («В «Chochole», новому сатиричному виданні, Корабйовський (Стронць) умістив потворну, хоча й влучну пародію на мою прозу», — писав Шульц 6 лютого 1938 року в листі до Романи Гальперн, № 97). Корабйовський був убитий у центральному управлінні ґестапо у Варшаві в алеї Шуха в перші дні серпня 1944 року, під час Варшавського Повстання.