Бруно Шульц - Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський

Від тієї миті комин став наче третьою особою в нашій розмові. Він відповідав і говорив за нього. Гадаю, що р е а л ь н і с т ь такого ґатунку, яку ми обоє відчували, була значною мірою джерелом його приязні до мене. Ми розумілися в усьому, що було невидимим, невідчутним для інших. Пригадую собі, як, сидячи якось зі мною в кав'ярні в Лодзі, він розповідав мені про життя поштової марки [Рудольфів альбом для марок із Весни . — Є.Ф .], аж тут раптом до мене підійшла одна піаністка, щоб привітатися. Вона присіла на кілька хвилин, а він далі говорив про те, що переживав у зв'язку з отою темою, наче внутрішньо ігноруючи її. […] Я мала чимало листів від нього, які закопала в садку будинку перед виїздом із Польщі. То було на алеї Костюшка, 46 у Лодзі. Я також мала багато малюнків; одну його графічну роботу я подарувала в Закопаному відомому піаністові Еґонові Петрі, котрий був нею цілковито зачарований […]. Листи Шульца були закопані в садку перед моїм виїздом до Варшави, тб. через кілька місяців після початку війни. […] Я закопала їх, напевно, в скляному або металевому посуді — в садку навпроти вікна, де мешкав двірник, не надто глибоко, як пам'ятаю. […] З огляду на їхній зміст — варто би було їх відшукати. Мені тепер здається дивним, що підсвідомо мені тоді було важливо врятувати саме ці листи, бо, закопуючи листи Бруно, я водночас с п а л и л а листи близьких мені французьких приятелів — Анрі Барбюса та Ромена Ролана. […]

Я намовила Бруно з'їздити до Парижа, знаючи, що брат мій ним займеться, коли я його про це попрошу. Я влаштувала йому зустріч із відомим скульптором Наумом Аронсоном. Вони бачилися там кілька разів, і Аронсон був з а х о п л е н и й образами Шульца. […] серед них було чимало інтимних листів, тб. про його ставлення до мене як до особи, знаної йому «з марень і снів» і не знаної насправді. Те, що було вирішальним для нашої приязні, — це розуміння речей незрозумілих і майже не існуючих для інших. Водночас — ми перекладали їх спільною мовою, неначе мовою музики — «чуючи» речі не сказані». В 1967 році я провів у Лодзі за підтримки групи працівників лодзького Археологічного музею пошуки, перекопавши частину подвір'я будинку на алеї Костюшка. На жаль, вони не дали жодного результату. Будинок під час окупації займали німці, а з подвір'я зникли деревця, під якими були закопані посудини, що містили листи Шульца.

Зиґфрид Кракауер — див. біографію у примітці до його листа (у електронній версії — прим. 558) .

Жорж (Ґреґуар) Розенберґ — див. біографію у примітках до листа Шульца до нього (у електронній версії — прим. 248) . Розенберґ опікувався Шульцом у 1938 році в Парижі.

Алюзія до смертельної небезпеки, яка під час громадянської війни в Іспанії загрожувала життю брата Марії Хазен, котрий воював проти франкістів.

Жорж (Хорхе) Пінет — знайомий Марії Хазен, мабуть, імпресаріо, публіцист. Його листи, написані німецькою, опубліковані в польському перекладі.

Текст німецького оригіналу Exposé — у вигляді ксерокопії машинопису із власноручними правками Шульца — Хорхе Пінет передав мені з Аргентини в 1973 році. Той машинопис він отримав поштою від Шульца, котрого в 1937 році йому порекомендувала приятелька письменника Марія Хазен у зв'язку з намаганнями організувати італійське видання Цинамонових крамниць . Ті зусилля не увінчалися успіхом. Повний текст Exposé див. у примітці 37 у листах Шульца до Романи Гальперн (у електронній версії — прим. 295) .

Листи Шульца до Романи Гальперн містять слова розчарування і занепокоєння з приводу можливої невдачі у справі клопотання про італійське видання Крамниць . (Див. листи Шульца № 91 і 92).

Казимира Рихтер (1899—1963) — актриса, котра спеціалізувалася на декламуванні поезії, її високо цінували, зокрема письменники, не в останню чергу завдяки Шульцові, котрий переконав її ширше включити до репертуару декламацію творів Болеслава Лешмяна.

Мар'ян Ейле — племінник Казимири Рихтер; див. нотатку про нього у примітці 96 до листів Шульца до Романи Гальперн (у електронній версії — прим. 354) .

Ян Лехонь — див. примітку 102 в листах Шульца до Романи Гальперн (у електронній версії — прим. 360) .

Ґридз — Мечислав Ґридзевський, див. біографію у примітках до листа Шульца до нього (у електронній версії — прим. 244) .