Дмитро Стус - Василь Стус - життя як творчість

На тих зборах 1956-го Стуса сприкрило саме це — відсутність вірности й відданости служак, які швидко зреклися колишнього бога.

Красномовний сам факт написання такого вірша юнаком, який не лише раніше за інших вилікувався від загальної хвороби надмірної «любови» до диктатора, але й знайшов у собі сили й достатню глибину, аби дати морально-етичну оцінку загальній зраді рабів системи. Попри те, що цей вірш важко назвати поетичним здобутком, Стус не лише не викинув цю небезпечну чернетку, але й неодноразово повертався до неї, вносячи якісь правки та корективи. Це дає підстави говорити про принципові відмінності у сприйнятті суспільних подій Василем Стусом від загальноприйнятих ще зі студентських років. І хоча ця поетова інакшість ще не була такою яскраво вираженою, як 1960—1970 років, проте окремі його ціннісні орієнтири простежуються достатньо чітко.

На відміну від двох основних суспільних стереотипів сприйняття смерти Сталіна — як можна критикувати Сталіна? (домінуюча більшість), помер кат і тиран народу! (меншість) — 21-річний юнак, оминаючи поверхову публіцистичність, робить спробу осмислити проблему інакше: його не цікавить, «добрим» чи «злим» був тиран, його цікавить, які люди залишилися після нього й чи здатні вони після втрати вождя бодай на збереження «вірности».

Такий підхід до теми відразу переводить проблему з ідеологічно-публіцистичної площини, чого вимагав і вчив метод соціалістичного реалізму, до площини етичної. Попри те, що у вірші тема осмислюється надто прямолінійно й буквально, цей текст-свідчення дозволяє говорити, що вже наприкінці навчання в інституті Стуса цікавили не так події, як те, що стоїть за лаштунками. Нетрадиційний підхід В. Стуса до осмислення головного структуроформного суспільного чинника наприкінці 1950-х дозволяє говорити про етично, а не публіцистично зорієнтований інтерес молодого поета.

Попри все, більшість віршів, написаних у цей період, поет не включив до своїх перших збірок — «Круговерть» та «Зимові дерева». Пізніше він навіть дещо соромився цих недосконалих текстів, у яких (загальна тенденція до публіцистичности поезії не могла не впливати й на нього) домінували юнацька романтика та публіцистична загостреність. Значне місце у віршах цього часу займає любовна лірика, цілком природна й умотивована в 20 років:

Проте основний масив поетичної продукції молодого Стуса складають вірші-шкіци, вірші — учнівські замальовки, на яких відточувалася версифікаторська вправність.

Не дивно, що, за свідченнями друзів, Стус майже не читав їм своїх текстів, а на поетичній студії в Т. Духовного більше виступав як критик: він уже розумів, якими має бути простір його віршів, але поки лише шукав його.

Цією, надміру вимогливою, позицією Василя значною мірою пояснюється факт незначної кількости віршів того періоду, що залишилися в його архівах. Майже всі вони збереглися в сінях старого батьківського будинку, бо поет майже не переписував їх до пізніших зошитів, вірші з яких згодом неодноразово піддавалися ще не одному ретельному відбору та переробці. Головним недоліком цих творів є невміння стисло та образно передавати настрої, стани, думки. Поет іще шліфував вправність у використанні метафор, вчився епічності, шукав шляхів розкриття внутрішніх станів людини через зовнішні вияви. Його вірш ще був обтяжений необов'язковими й невмотивованими красивостями, відчувався брак структурности й концентрації поетичного тексту. Щоби досягнути останнього, він багато працює з класичними формами вірша, шліфуючи поетичну техніку.