Йосиф Сліпий - Спомини

У книзі про митрополита Андрея Шептицького Королевський також зачепив питання про стосунки між Гавриїлом Костельником та Йосифом Сліпим. Він, зокрема, відзначив, що ректор Богословської академії не терпів Костельника за його нехіть до схоластичної філософії і переконав митрополита Андрея усунути Костельника з посади професора. З іншого боку, Королевський виразно стверджує, що ця неприязнь у відносинах між Сліпим та Гавриїлом Костельником була взаємною і що злостивість та мстивість Костельника щодо Сліпого була для всіх очевидною. Твердження Королевського про взаємну неприязнь між Сліпим та Костельником слід визнати об’єктивним. Однак у справі усунення Костельника від викладання в академії та редагування журналу “Нива” вирішальну роль відіграла не взаємна неприязнь Сліпого і Костельника, а вимога папи Пія XI. Про Королевського див.: Eugene Tisserant. Father Cyril Korolevsky: A Biografical Note // Cyril Korolevsky. Metropolitan Andrew (1865–1944). Lviv 1993, c. 17–36 (про стосунки Йосифа Сліпого і Гавриїла Костельника див. там само, с. 475); Paolo Ріегассini. Cyrille Korolevskij: une vie consacrée à l’Orient chrétien // Proche-Orient chrétien 61 (3–4) (2011) 275–288. Автобіографію Кирила Королевського див. у вид.: Giuseppe Croce. “Kniga Bytja Moego”: le livre de та vie. Mémoires auto-biographiques (1878–1924) de Cyrille Korolevskij. У 5 тт. Città del Vaticano 2007.

Див.: Гавриїл Костельник. Апостол Петро і Римські папи, або догматичні підстави папства. Львів 1945 (перше видання — Львів 1931).

Янко Шімрак (Janko Šimrak, 1883–1946) — хорватський католицький релігійний та політичний діяч, посол до Белградського парламенту, богослов, історик, журналіст. Редактор католицького щоденника “Грватска Стража”, єпископ Крижевацької єпархії в Югославії у 1942–1946 pp. Родом із с. Шімраків, випускник Грецької православної семінарії в Загребі, вивчав богослов’я в університеті Загреба, потім в Інсбруку, де в 1910 р. здобув докторський ступінь, з 1925 — професор східного богослов’я Загребського університету. У жовтні 1941 р. призначений апостольським адміністратором Крижевацької єпархії, 16 серпня 1942 — висвячений на єпископа. 12 травня 1945 р. заарештований більшовиками, перебував у тюрмі в Крижевцях, потім у Загребі. Фізично знищений слідством, був звільнений і невдовзі, 9 серпня 1946 p., помер у лікарні в Крижевцях. Є здогади, що він був отруєний у тюрмі.

Можливо, йдеться про Товариство священиків св. апостола Павла, що було засноване ще в 1891 р. та діяло до початку 1920-х. У 1921 р. воно налічувало 558 членів, його головою був Юліян Дзерович, а його органом — журнал “Нива”. Оскільки священики не платили членських внесків, фінансовий стан товариства був важкий і невдовзі воно було розв’язане. Новою спробою організації духовенства стало Товариство духовенства Львівської архиєпархії ім. св. Андрея, засноване 23 червня 1932 р. Воно мало два напрямки діяльности: 1) поширення організації на всіх священиків; 2) матеріяльне самозабезпечення духовенства через збір фондів на будову священичих домів, бурс, кас. Потім до них додалося й забезпечення розвитку УГКЦ, турбота про релігійно-моральне виховання народу та інші завдання. Див.: Статут Товариства св. Апостола Павла у Львові // Нива 17 (1922) 254–257; Статут Товариства св. Андрея // Нива 26 (1931) 280–291. Про стан Товариства св. Апостола Павла у 1922 р. див.: Загальні Збори Т-ва св. Ап. Павла // Нива 17 (1922) 143–145.

Ірина Павликовська (1901–1975) — громадська діячка, родом зі Львова, дружина Юліяна Павликовського (1888–1949), провідного галицького агронома, ідеолога й організатора кооперативного руху на Західній Україні. Разом зі своїм чоловіком Ірина Павликовська брала активну участь в організації кооперативів у Львові. Виступила як співзасновниця та член управи кооперативу “Українське народне мистецтво” (1925–1939), “Союзу українок” (1923–1928), товариства “Українська захоронка”, “Вакаційні оселі” (1926-1939) та ін. У 1944 р. разом із чоловіком виїхала до Німеччини (Мюнхен), де заснувала Об’єднання українських жінок у Німеччині, а після смерти чоловіка — переїхала до Канади, де була членом крайової управи Ліги українських католицьких жінок Канади (1964–1968).

Андрій Палій (1893–1961) — кооператор і громадський діяч, організатор молочарства в Галичині, у 1914–1939 pp. був директором “Маслосоюзу”. З 1948 — в Канаді, де й помер у м. Торонто.

“Записки Чину Святого Василія Великого” (Analecta Ordinis S. Basilii Magni) — неперіодичне наукове видання василіянського чину в Жовкві, присвячене історії Церкви та України. Редакторами “Записок ЧСВВ” були Йосафат Скрутень, згодом Роман Лукань. Перший том “Записок” побачив світ 1924 року. На сторінках журналу друкувалися в різний час Степан Томашівський, Іван Крип’якевич, Василь Щурат, Ярослав Гординський, Іван Огієнко, Теодосій Коструба, Домет Олянчин та інші. До 1941 р. з’явилося шість томів (випуск 3–4 VI тому, готовий до друку, не вийшов унаслідок війни). Згодом у 1949 р. видання “Записок” було відновлене в Римі під редакцією Атанасія Великого та Іринея Назарка. У 1949–1958 pp. вийшло близько 40 випусків у 3 секціях: монографії, записки (статті, огляди, бібліографія та інші матеріяли) та документи.