Віктор Савченко - Павло Скоропадський — останній гетьман України

Здесь есть возможность читать онлайн «Віктор Савченко - Павло Скоропадський — останній гетьман України» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2008, ISBN: 2008, Издательство: Фоліо, Жанр: Биографии и Мемуары, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Павло Скоропадський — останній гетьман України: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Павло Скоропадський — останній гетьман України»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Нова книжка відомого історика В. Савченка присвячена Павлу Скоропадському, останньому гетьману України, діяльність якого пов'язана з бурхливими подіями епохи Громадянської війни. Кавалергард і генерал, найбагатший поміщик, плоть від плоті вищого світу Петербурга, що успішно робив кар'єру й особисто знав імператора, він волею долі стає диктатором України. Оцінювати гетьмана Скоропадського можна і як «лиходія», і як «праведника», але саме своєю неоднозначністю він і цікавий. Лев Троцький називав його українським Бонапартом, генерал Денікін — другим Мазепою. Ким же він був насправді?
Відповідь на це запитання допоможе знайти книжка, при написанні якої автор використав архівні матеріали, документальні джерела, спогади учасників подій.

Павло Скоропадський — останній гетьман України — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Павло Скоропадський — останній гетьман України», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Родина Дурново належала до столичної еліти і була ще більш заможною та знаною, ніж рід Скоропадських. Для Павла поріднитися з Дурново було великою честю.

Батько сімейства — Петро Павлович Дурново (1835–1919) — був генерал-ад’ютантом почту його імператорської величності, гофмаршалом, генерал-губернатором Харкова та Москви, керував Департаментом управління царськими маєтками і був прийнятий при дворі Олександра III. Петру Дурново належали величезні землі в Росії та в Україні, фабрики, млини, палаци, будинки… Серед предків Петра Дурново були славетні прізвища імперії: Волконські, Оболенські, Рєпніни.

Його двоюрідний брат Павло Дурново був міністром внутрішніх справ Росії у 1905–1906 роках. Вважалося, що рід Дурново, як і єдинокровний рід графів Толстих, походить від напівлегендарного графа Андрес, що у XIV столітті виїхав із Фландрії на Русь, на службу до князя Чернігівського.

Мати Олександри, що померла 1894 року від раку, належала до багатого й впливового в Російській імперії роду князів Кочубеїв, до якого у XIX столітті належали видатні міністри, генерали та дипломати.

Крім Олександри, в родині Дурново був іще син Павло, що через дружину поріднився з князями Волконськими. Брат Олександри Дурново — Павло, морський офіцер, був цілком на боці закоханих і умовляв свого батька дати згоду на одруження сестри. Павло Дурново під час Російсько-японської війни був капітаном торпедного човна «Бравий» і брав участь у бою при Цусимі. Але 1909 року він захворів і помер під час плавання біля берегів Греції. Дружиною Олександра Дурново була гофмейстериня великої княгині Вікторії Федорівни, дочки герцога Альфреда Заксен-Кобурґ-Ґотського, дружини великого князя Кирила Володимировича Романова (майбутнього претендента на престол Росії). Між імператором Миколою II та його троюрідним братом Кирилом була ворожнеча з приводу не узгодженого та не затвердженого імператором одруження Кирила.

У травні 1896 року Павло Петрович Скоропадський брав участь у святкуваннях з нагоди коронації імператора Миколи II у Москві. Розповідаючи про цю подію, Б. Енгельгардт зазначив, що під час коронаційного проходу Миколи II по кремлівській площі «…нерухливі, як статуї, стояли красені кавалергарди… і серед них виділялися поручик барон Маннергейм, майбутній фельдмаршал Фінляндії, і корнет Скоропадський…»

Барон Карл Ґустав Маннергейм — майбутній диктатор і президент Фінляндії — був тоді поручиком драгунського полку її величності імператриці Марії Федорівни. Пізніше Скоропадського та Маннергейма знову зведе доля на Російсько-японській і Першій світовій війнах та у буремному 1919 році в Гельсінкі.

Паралельно з участю в імператорських святах Павло Скоропадський улаштував і для себе маленьке свято — таємні від Петра Дурново заручини з його донькою Олександрою, яка також, як фрейліна, супроводжувала царський кортеж до Москви.

Чотирнадцять незабутніх весняних днів Павло та Олександра провели у Москві в царському почті, відвідуючи урочисті обіди, бали, театри… Павло та Олександра пронесли почуття любові, поваги, взаємної прихильності, що зародилися поміж них 1895 року, через усе своє життя.

Треба сказати, що спершу батько нареченої відраджував її від партії зі Скоропадським. Петро Дурново вважав Скоропадського, одного з найбагатших людей в Україні, авантюристом, вискочкою і бідняком, що хоче поправити свої фінансові справи за рахунок Олександри Дурново. Петро Дурново був категорично проти шлюбу своєї дочки з підозрілим малоросом, не відомим у світі, вважаючи, що корнетові потрібні були тільки великі гроші нареченої. Дурново категорично відмовився приймати Скоропадського й не давав згоди на одруження дочки. Знаючи про це, Павло написав великого листа батькові нареченої, в якому зізнався у своїх почуттях і наполегливо просив руки дівчини. Йому довелося чекати вінчання майже рік.

Батько Олександри замолоду, так само як і Павло Скоропадський, вчився у Пажеському корпусі і служив у полку кавалергардів. У свої шістдесят Петро Дурново, таємно від світу, жив зі своєю цивільною дружиною — якоюсь акторкою, від неї мав двох дітей, яким, втім, не передав свого прізвища.

У кавалергардів існувала така традиція — раз на рік Петро Дурново запрошував офіцерів-кавалергардів до свого палацу на святковий обід. 1895 року господарю довелося прийняти і Скоропадського. Можливо, саме цей обід остаточно примирив Петра Дурново зі своїм майбутнім зятем.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Павло Скоропадський — останній гетьман України»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Павло Скоропадський — останній гетьман України» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Павло Скоропадський — останній гетьман України»

Обсуждение, отзывы о книге «Павло Скоропадський — останній гетьман України» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x