Н. Безпалова - Архітектура. Дитяча енциклопедія

Зі сходу і заходу Велику піраміду оточують мастаби, в яких поховані близькі до фараона особи, та піраміди його дружини і дітей. На тлі велетенської споруди вони здаються зовсім маленькими. Будування згодом двох інших великих пірамід – Мікерина і Хефрена, мабуть, зруйнувало первісний задум архітектора. Втім, їх будівники не змогли перевершити Хеміуна. Піраміда Хеопса залишилася найбільшою.

На північній грані, на висоті 14 м від землі, знаходиться вхід. Зараз його добре видно, але у давнину цей вхід затуляла біла вапнякова плита, що не відрізнялась від обличкування. За плитою починається довга і дуже вузька галерея. Ширина її не перевищує 1 м. Вона веде під кутом униз до невеличкого майданчика, за яким роздвоюється. Один з утворених коридорів йде вгору, другий – униз. Той, що веде вниз, заглиблюється у скелю, на якій збудована піраміда. На глибині 30 м коридор стає горизонтальним і приводить у невеличку камеру, що порожня і справляє враження недоробленої. Від неї іде ще один горизонтальний коридор, що незабаром впирається у глухий кут.

Великі піраміди

Повернемося тепер до другого коридору, який, як ми пам’ятаємо, веде нас угору. Цей коридор ще вужчий за перший. Видряпавшись ним на 33 м угору, потрапляєш на майданчик, звідки горизонтально розташований прохід веде до ще однієї недоробленої камери. Якщо ви виберете інший шлях, то просто з майданчика потрапите у так звану Велику галерею, що далі підіймається під кутом угору. Вона має 2 м завширшки і аж 8 м заввишки. Склепіння стелі дуже загострене. Стіни, стеля і підлога обличковані білими вапняковими плитами, що відшліфовані так старанно, що вапняк стає схожим на мармур. Підлога дуже слизька, і підніматися галереєю можна тільки ступаючи у спеціальні заглиблення. Галерея закінчується високим кам’яним порогом, за яким – маленька кімната, висотою 3 м, а далі дуже низький та вузький прохід, а точніше пролаз, до головної камери. Висота стелі цього приміщення становить 6 м. Стіни обкладені гранітними плитами, відполірованими до дзеркального блиску. З кімнати крізь товщу піраміди назовні ведуть два отвори, занадто вузькі, щоб їх можна було назвати проходами. Гадають, їх призначення – вентиляція, хоча навіщо провітрювати поховальне приміщення, не дуже зрозуміло. Щоб зменшити тиск майже стометрової кам’яної маси на стелю кімнати, над нею влаштовано 5 порожнин, розташованих одна над одною. До них не вели ніякі проходи. У найголовнішій кімнаті знайшли порожній гранітний саркофаг і більше нічого. Так само виглядала ця кімната і в середні віки, коли сюди проникли слуги арабського халіфа Мамуна, який був сином відомого з казок «Тисячі і однієї ночі» Гарун-аль-Рашида. Куди поділася мумія та поховальні скарби і чи були вони взагалі коли-небудь у цій кімнаті, так і залишається невідомим. На цю тему висувалося багато гіпотез. Найпопулярніша версія пограбування здається невірогідною. Адже грабіжники забрали б лише цінні речі. Навіщо їм чисто прибирати поховальну камеру та ще й тягти з собою гранітне покриття саркофага? Хіба що воно не було гранітним, проте це малоймовірно. Дехто вважає, що всі відомі нам приміщення Великої піраміди зроблені для того, щоб збити з пантелику майбутніх грабіжників. А справжнє погребання зі скарбами і досі заховане десь у її товщі. Існує також версія, що тут взагалі ніколи ніхто не був похований. Піраміда нібито була кенотафом – хибною гробницею. У Єгипті існував звичай: коли фараон відсвятковував тридцятиріччя свого правління, отже, скоріш за все, знаходився вже в похилому віці, над ним справляли спеціальний обряд, що імітував його вбивство та нове народження. Після цього влаштовувався ритуальний похорон скульптурного зображення фараона. Для цього і будували кенотафи. Так що, можливо, фараон Хеопс разом зі своїми скарбами був похований зовсім в іншому місці.

Піраміда Хеопса у розрізі

Видатними будівниками Стародавнього світу були також фінікійці. Фінікія – вузька смуга землі на східному узбережжі Середземного моря. Зі сходу вона обмежена Ліванськими горами. На цій порівняно невеликій території ще в третьому тисячолітті до н. е. виникло кілька міст, які згодом перетворилися на торгівельні держави. Найвідоміші з них – Тір, Сідон і Бібл. Всі вони відігравали важливу роль в біблійській історії і часто згадуються у Біблії. Найбільшого розквіту ці міста досягли в середині II тисячоліття до н. е. Кожне з великих міст мало менші, залежні від нього міста. Такі «дочірні» міста засновувались і у Фінікії, і скрізь по берегах та островах Середземного моря, бо фінікійці мали чудові кораблі і вели торговельні справи в далеких країнах. Отже, зразки їхньої архітектури можна побачити і в Північній Африці, де вони заснували могутнє місто Карфаген, і на заході, в Іспанії. Найстарішим зразком фінікійської будівельної майстерності є укріплення міста Єрихона, що був могутньою фортецею. Облозі Єрихона ізраїльським військом і його падінню відведено чимало місця в Старому Заповіті. Єрихон розташований досить далеко від морського берега, на схилі западини Мертвого моря на 250 м нижче рівня моря. Його укріплення, зруйновані приблизно в XV–XIII ст. до н. е., являли собою подвійну кам’яну стіну. Зовнішня стіна мала товщину 2 м, внутрішня – 4. Заввишки стіни сягали 10 м. Між ними лишався простір 5 м завширшки. Цей простір заповнювали житлові будови.