Алан Маршалл - Шепіт на вітрі

Ледве-но хлопець дав принцесі пелюстку, як сам він теж змінився — став сильним, шляхетним і відважним.

— Ви стали зовсім іншим, — сказала Лована.

— Здається, що так. Як ви себе почуваєте?

— Казково. Я хочу негайно скласти іспити й отримати атестат. Цікаво, що це зі мною сталося?

— Вас відтепер люблять, і ви потрібні,— сказав Пітер. — Ви складете всі іспити. Покличте вихователя.

— Зараз. Заховайтеся в моїй спальні, а я подзвоню йому.

Вона зачинила за ним двері спальні й задзеленчала у маленький дзвіночок.

Вихователь не змусив себе чекати. Лована ще тримала дзвіночок, а він вже стукав у двері.

— Заходьте, — запросила його принцеса.

До кімнати увійшов згорблений чоловік у чорному забрудненому крейдою сюртуку. Окуляри в металевій оправі сиділи в нього на самому кінчику носа, так, щоб він міг дивитися поверх них.

— Ваша високість скінчили заняття? — запитав він.

— Я скінчила їх назавжди, — відповіла Лована. — І хочу зараз скласти випускні іспити. Дайте мені, будь ласка, контрольні роботи.

— Але ж, ваша високість, — заперечив вихователь, — ви самі добре знаєте, що вже тричі провалювали іспити. Ви, безперечно, ще не готові до складання іспитів. Розумієте, сидіти перед розкритою книгою ще не означає вчитися. Треба вміти зосереджуватися. Крім того, я певен, ви не знаєте, коли було страчено Карла І. А хто такий Вот Тайлер? А яка різниця між мисом і півостровом?

— Я чітко знаю, коли його стратили, і я також знаю, що не можна страчувати людей. До того ж я пам’ятаю все, що читала про миси і Вота Тайлера. Давайте мені негайно контрольні роботи.

Лована вірила в силу чарівної пелюстки.

— Гаразд, гаразд, — бурчав вихователь. — Але король знову розгнівається, якщо ви не складете іспитів.

Він пішов по контрольні і незабаром повернувся з купою аркушів.

— Ось ваші контрольні роботи на право одержання атестата, — урочисто проголосив він. — Сідайте за стіл і дайте відповідь на всі поставлені в них запитання. Розмовляти заборонено. Я сидітиму тут і стежитиму за вами.

Цього разу вона була цілком спокійна і не боялася читати запитання, бо була певна, що зможе відповісти на них.

Вихователь витяг з кишені жилета величезний годинник і подивився на нього.

— Я даю вам дві години для відповідей на всі запитання. Почнете за моєю командою.

Він мовчки дивився на годинник, потім вигукнув:

— Починайте!

Ніколи в житті Лована так швидко не писала. Її ручка без упину ковзала по паперу. Для неї не існувало складних запитань. Час від часу вона дивилася на пелюстку, затиснуту в лівій руці, потім писала ще швидше. Аркуш за аркушем лягали на купу поруч із нею, і, коли вихователь попередив: «Час вийшов!», Лована вже дала відповідь на всі запитання.

Вихователь зібрав роботи і сів їх перевіряти. Він читав аркуш за аркушем і не знайшов жодної помилки. Ловані, яка стежила за виразом його обличчя, було приємно чути його схвальні вигуки.

— О! А! О!

Вихователь скінчив читати, склав аркуші на столі й сказав:

— Я просто не вірю своїм очам. Ви склали випускні іспити на відмінно з відзнакою. Це неймовірно. А то ж було як об стіну горохом. Я вважав, ваша високосте, що природа нагородила вас красою, але обділила розумом. Що сталося? Я маю розповісти про все королю. Думаю, мене підвищать у посаді.

Він побіг розшукувати короля, а Лована пішла в спальню, щоб розповісти Пітеру, як склала іспити.

— Якщо це називається освіта, я її отримала, — сказала вона. — Не було жодного запитання про добро або безкорисливість. Мені не потрібно було доводити, що я чуйна й добра. Не було запитань про дикі квіти й птахів. І нічого про життя. Цього навчите мене ви і горбань Мик.

— Ви вже навчилися, — запевнив її Пітер і запитав: — Тепер ви вільні? — Він прагнув урятувати Сіру Шкурку.

— Так. Усі знають, чому мене тримали в ув’язненні, нині король має виконати свою обіцянку. Незабаром він прийде сюди з вихователем. Станьте поруч, щоб я не боялася. Батько зробить усе, щоб позбутися вас, і дасть вам три завдання, які ви не зможете виконати.

— Нас не залякати, — мовив Пітер. — Ми маємо чарівну пелюстку — вона нам допоможе.

Почулися голосні команди і тупотіння чобіт. Двері відчинилися, і з’явилися король з королевою в супроводі варти. Королева, сповнена гордості, кинулася обіймати Ловану.

— Моя люба! — сказала вона. — Я така щаслива. Леді Мальтраверс помре від заздрощів, почувши про твої високі оцінки. Ти склала іспити набагато краще, ніж її доньки.