Лілія Ніколаєнко - Розгортувач простору

Дівчинка з безмежним переляком роздивлялася чудасію незвичного пейзажу і через силу вимовила питання:

– Де я?

– А я звідки знаю? – знову сумно говорив принц, – я Розгортувач Простору. Ти натискаєш кнопку, а я розгортую простір, згідно твоїх потаємних думок. А де це знаходиться, як звідси вибратись – я не знаю. О, це моя нікчемна доля – розгортати простір для усіх, крім себе! Тому я не можу потрапити додому. Кожен розгортає своє і дуже далеке від країни Лонів. А хто ще й знає, що я розгортаю простір, той просто мене викидає, як непотріб. О, я нещасний, нікому не потрібний принц…

– Як я повернуся додому? – страх дівчинки перетікав у гнів на невеликого вухастого котика, – Говори, як мені бути вдома!

– Не знаю я! Ми потрапили туди, куди хотіло твоє потаємне… Може колись ти позаздрила комусь і тобі закортіло мати каблучку. Бажання забулося, а потаємний слід бажання залишився. І ось ми тут.

– Я бажаю додому! Давай швидко натисну кнопку! Я хочу додому!

– А це точно твоє потаємне? – знову котик став щасливий і потрібний, – бо якщо у тебе є багато інших потаємних думок, то знову розгорнеться простір, який невідомо де і невідомо що…

Дівчинка важко зітхнула, втомлена надокучливим базіканням чарівного кота. Вона підійшла до принца, протягнула тоненький вказівний пальчик і натиснула на кнопку так, що котик аж затремтів, як старий будильник. Золотий пейзаж коштовної галявини почав згортатися, ніби листок паперу в чиїсь міцній руці. Дівчинку і принца тягнуло униз, у темне провалля Невідомості. Вони намагалися зачепитися за пластмасові гілки, але ті ставали слизькими та мокрими, і блищали, наче омиті золотим дощем.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.