Джеймс Метью Баррі - Пітер Пен = Peter Pan

Треба було бачити, як убиває цей пірат, аби збагнути метод Гака. І тому перед ним запобігав Дірявий. Коли був поряд, Морган невміло схилявся перед капітаном, поправляючи йому мереживний комір. Гак стріляв у ціль, чувся виляск і вереск, тіло падало набік, і пірати йшли далі. При цьому він навіть не витягав сигари з рота.

Ось такий жахливий був цей чоловік, із яким доведеться битися Пітеру Пену. Хто ж переможе?

Слідами піратів стежиною, яку важко було помітити недосвідченому оку, безгучно кралися червоношкірі, кожен із них пильно вдивлявся у темряву. Вони несли томагавки та ножі, й їхні оголені тіла були пофарбовані та наолієні. На їхніх поясах висіли скальпи хлопчиків і піратів, для них важить лише плем’я, і не слід плутати з м’якішими серцем делаварами чи гуронами. У фургоні, схрестивши ноги, сидів хоробрий вождь Велика Маленька Пантера, відчайдух і власник найбільшої кількості скальпів, так що вони навіть перешкоджали йому вільно пересуватися. Замикала процесію Тигрова Лілія, горда та вередлива принцеса. Вона була вродливіша за похмуру Діану, богиню лісу, і за красуню Покахонтас також, своїми шанувальниками вона вертіла, як хотіла. Не було такого індіанця, який не пропонував би їй стати його дружиною, але вона воліла триматися якнайдалі від вівтаря, її серцю миліший був томагавк. Зверніть увагу, що кроки індіанців не були чутні, під їхніми ногами навіть гілочка не хруснула. Єдине, що все ж таки можна було почути, це їхнє важке дихання. Річ у тім, що вони трохи погладшали від частих бенкетів, на яких спонукала до цього жирна їжа, але з часом вони таки схуднуть. Однак не це зараз становило найбільшу загрозу.

Індіанці зникають, наче тіні, а на їхньому місці на траві з’являються дикі звірі: леви, тигри, ведмеді й інші, дрібніші хижаки. Вони важко дихають, висолопивши язики, бо цієї ночі всі дуже голодні.

Коли вони проходять, вигулькує силует останнього з них – величезного крокодила. Незабаром ми дізнаємося, за ким він полює.

Крокодил зникає, а на стежці знову з’являються загублені хлопчики, і цей процес буде тривати доти, доки хтось із піратів не спіткнеться. Тоді рух сповільняється і вони натикаються один на одного.

Але наразі всі йдуть розмірено, однак пильно вдивляються вперед, і ніхто не тямить, що небезпека може підкрастися ззаду. Це зайвий раз доводить, наскільки реальним був цей острів.

Першими з цього рухомого кола випали загублені. Вони попадали на галявину неподалік від їхньої підземної оселі.

– Хоч би вже Пітер хутчій повертався, – нервово повторювали підлітки, хоча кожен із них був вищим на зріст і ширшим у плечах, ніж їхній ватажок.

– Я єдиний із вас, хто не боїться піратів, – зауважив Малюк тоном, який не давав йому стати загальним улюбленцем, однак якийсь віддалений звук змусив його квапливо додати: – Але мені усе ж хотілося б, аби він повернувся і розповів, що там далі сталося з Попелюшкою.

Вони ще побалакали про Попелюшку, але Базіка заявив, що він упевнений, що його мама дуже на неї схожа. Тільки за відсутності Пітера вони могли згадувати маму, адже ця тема була заборонена, що було дуже не нерозумно.

– Все, що я пам’ятаю про свою матусю, – долучився до бесіди Хвостик, – це те, що вона весь час казала таткові: «О, як я хотіла б мати власну чекову книжку!» Не знаю, що таке чекова книжка, але я так сильно її люблю, що хотів би подарувати мамі хоча б одну.

Раптом вони почули якийсь віддалений звук. Ви чи я, не призвичаєні до життя в диких лісах, навряд чи щось розібрали б, а це була похмура пісня:

І тут же загублені хлопчики… але де ж вони? Їх тут більше немає. Навіть кролики не зникають швидше.

Я розкажу, де вони. Всі, крім Хвостика, який подався у розвідку (роззиратися навколо), вже сховалися в своїй оселі під землею – чудовому місці для проживання, краще й вигадати важко. Як же вони туди потрапили? Адже жодних дверей ніде не було видно. Не було, наприклад, великого каменя, який затуляв би вхід до печери. Однак придивіться пильніше і ви помітите сім великих дерев, а в кожному з них – дупло, якраз завбільшки з хлопчика. Це й були сім входів у підземне житло, які Гак марно шукає вже кілька місяців. Чи виявить він їх цієї ночі?

Поки пірати йшли, гостре око джентльмена Старкі помітило Хвостика, який швидко віддалявся в бік лісу, і в одну мить блиснув вогнем його пістоль. Однак залізний кіготь ліг йому на плече.